1 Corinthians 10
1 And I do not wish you to be ignorant, brothers, that all our fathers were under the cloud, and all passed through the sea,
Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море,
2 and all were immersed into Moses in the cloud, and in the sea;
і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,
3 and all ate the same spiritual food,
і всі їли ту саму пожи́ву духовну,
4 and all drank the same spiritual drink, for they were drinking of a spiritual rock following them, and the rock was the Christ;
і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!
5 but in the most of them God was not well pleased, for they were strewn in the wilderness,
Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“.
6 and those things became types of us, for our not passionately desiring evil things, as also these desired.
А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони.
7 Neither become idolaters, as certain of them, as it has been written: “The people sat down to eat and to drink, and stood up to play”;
Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“.
8 neither may we commit whoredom, as certain of them committed whoredom, and there fell in one day twenty-three thousand;
Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі.
9 neither may we tempt the Christ, as also certain of them tempted, and perished by the serpents;
Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули.
10 neither murmur, as also some of them murmured, and perished by the destroyer.
Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля.
11 And all these things happened to those persons as types, and they were written for our admonition, to whom the end of the ages came, (aiōn g165)
Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов. (aiōn g165)
12 so that he who is thinking to stand—let him observe, lest he fall.
Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
13 No temptation has taken you—except that of man; and God is faithful, who will not permit you to be tempted above what you are able, but He will make, with the temptation, also the outlet, for your being able to bear [it].
Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.
14 For this reason, my beloved, flee from the idolatry;
Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам.
15 as to wise men I speak—judge what I say.
Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я.
16 The cup of the blessing that we bless—is it not the fellowship of the blood of the Christ? The bread that we break—is it not the fellowship of the body of the Christ?
Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?
17 Because one bread, one body, are we the many—for we all partake of the one bread.
Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
18 See Israel according to the flesh! Are those not eating the sacrifices in the fellowship of the altar?
Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́?
19 What do I say then? That an idol is anything? Or that a sacrifice offered to an idol is anything?
Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
20 [No, ] but that the things that the nations sacrifice—they sacrifice to demons and not to God; and I do not wish you to come into the fellowship of the demons.
Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.
21 You are not able to drink the cup of the LORD and the cup of demons; you are not able to partake of the table of the LORD and of the table of demons;
Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського.
22 do we arouse the LORD to jealousy? Are we stronger than He?
Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?
23 All things are lawful to me, but not all things are profitable; all things are lawful to me, but not all things build up;
Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все!
24 let no one seek his own—but each another’s.
Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!
25 Eat whatever is sold in the meat-market, not inquiring, because of the conscience,
Їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —
26 for the earth and its fullness [are] the LORD’s;
Бо „Господня земля, і все, що на ній“!
27 and if anyone of the unbelieving calls you, and you wish to go, eat all that is set before you, inquiring nothing, because of the conscience;
Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
28 and if anyone may say to you, “This is a thing sacrificed to an idol,” do not eat, because of that one who showed [it], and of the conscience, for the LORD’s [is] the earth and its fullness:
Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
29 and conscience, I say, not of yourself, but of the other, for why [is it] that my liberty is judged by another’s conscience?
Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?
30 And if I partake thankfully, why am I spoken of [as] evil, for that for which I give thanks?
Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я?
31 Whether, then, you eat, or drink, or do anything, do all to the glory of God;
Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!
32 become offenseless, both to Jews and Greeks, and to the Assembly of God;
Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій,
33 as I also please all in all things, not seeking my own profit, but that of many—that they may be saved.
як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.
