Song of Solomon 1
1 The song of songs, which is Solomon's.
Соломонова Пісня над піснями.
2 Oh that he might kiss me with the kisses of his mouth; for thy caresses are more pleasant than wine.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 To the smell are thy fragrant oils pleasant, [like] precious oil poured forth is thy name [famous afar]: therefore do maidens love thee.
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Oh draw me, after thee will we run: the king hath brought me into his chambers; we will be glad and rejoice in thee; we will recall thy caresses, more [pleasant] than wine; without deceit [all] love thee.—
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 Black am I, yet comely, O daughters of Jerusalem, like the tents of Kedar, like the curtains of Solomon.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 Look not so at me, because I am somewhat black, because the sun hath looked fiercely at me: my mother's children were angry with me; they appointed me to be keeper of the vineyards; but my vineyard, which is my own, have I not kept.—
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Tell me, O thou whom my soul loveth, where thou feedest? where lettest thou thy flock rest at noon? for why should I appear like a veiled mourner by the flocks of thy companions?—
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 If thou knowest this not, O thou fairest of women, go but forth in the footsteps of the flock, and feed thy kids around the shepherds' dwellings.—
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 Unto the horse in Pharaoh's chariot do I compare thee, my beloved.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Comely are thy cheeks between strings [of pearls], thy neck with rows [of jewels].
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 Chains of gold will we make for thee with studs of silver.—
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 While the king sitteth at his table, my spikenard sendeth forth its [pleasant] smell.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 A bundle of myrrh is my friend unto me, that resteth on my bosom.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 A copher-cluster is my friend unto me in the vineyards of 'En-gedi.—
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 Lo, thou art beautiful, my beloved: lo, thou art beautiful: thy eyes are those of a dove.—
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 Lo, thou art beautiful, my friend, also pleasant: also our couch is [made in the] green [wood].
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 The beams of our houses are cedars and our wainscoting of cypress-trees.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
