< Psalms 88 >
1 “A song or psalm of the sons of Korach, to the chief musician upon Machalath-le'annoth, a Maskil of Heman the Ezrachite.” O Lord the God of my salvation, by day do I cry, [and] at night I am before thee.
Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
2 Let my prayer come unto thy presence; incline thy ear unto my entreaty.
хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
3 For my soul is sated with troubles; and my life draweth nigh unto the nether world. (Sheol )
душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу! (Sheol )
4 I am counted with those that descend into the pit; I am become as a man without vigor:
Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
5 Free among the dead, like the slain that dwell in the grave, whom thou rememberest no more; and those that are cut off by thy hand.
Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
6 Thou hast laid me in the pit of the lower world, in darkness, in the depths.
Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
7 Upon me lieth heavily thy fury, and with all thy billows hast thou afflicted me. (Selah)
На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
8 Thou hast removed my acquaintances far from me; thou hast rendered me an abomination unto them: I am imprisoned, and I cannot go forth.
Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
9 My eye languisheth by reason of affliction: I call on thee, O Lord, every day, I stretch out unto thee my hands.
стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
10 Wilt thou display wonders to the dead? shall the departed arise [and] thank thee? (Selah)
Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
11 Shall thy kindness be related in the grave? thy faithfulness in the place of corruption?
Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
12 Shall thy wonders be acknowledged in the darkness? and thy righteousness in the land of forgetfulness?
Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
13 Yet I cry indeed aloud unto thee, O Lord; and in the morning shall my prayer come before thee.
Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
14 Why, O Lord, wilt thou cast off my soul? [why] wilt thou hide thy face from me?
Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
15 I am afflicted and perishing from my youth up: I bear thy terrors, I am distracted.
Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
16 Over me have the fires of thy wrath passed; thy terrors have destroyed me;
Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
17 They encompass me like water all the time; they have closed in round about me together.
вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
18 Thou hast removed far from me lover and friend, my acquaintances [are in] darkness.
друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!