Psalms 81
1 “To the chief musician upon Gittith; by Assaph.” Sing aloud unto God our strength: shout joyfully unto the God of Jacob.
Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів. Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,
2 Lift up psalm, and bring hither the timbrel, the pleasant harp with the psaltery.
заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,
3 Blow on the new moon the cornet, at the time appointed, on the day of our feast.
засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,
4 For this is a statute for Israel, an ordinance by the God of Jacob.
бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!
5 As a testimony in Joseph did he ordain it, when he went out over the land of Egypt. The language of one I had not known did I hear.
На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
6 I removed from the burden his shoulder: his hands left behind the burden-basket.
„Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.
7 In distress thou didst call, and I delivered thee; I answered thee in the secret of the thunder: I proved thee at the waters of Meribah. (Selah)
Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. (Се́ла)
8 Hear, O my people, and I will give warning unto thee; O Israel, if thou wouldst but hearken unto me!
Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
9 There shall not be among thee a foreign God; nor shalt thou bow thyself down to any strange God.
нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
10 I am the Lord thy God, who have brought thee up out of the land of Egypt: open wide thy mouth, and I will fill it.
Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!
11 But my people did not hearken to my voice; and Israel was not willing [to follow] me.
Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —
12 So I let them go in the stubbornness of their own hearts: and they walked in their own counsels.
і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!
13 Oh that my people would hearken unto me, that Israel would walk in my ways!
Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,
14 In a little while would I subdue their enemies, and against their adversaries would I turn my hand.
ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
15 The haters of the Lord should offer flattery unto him; but their time should endure for ever.
Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,
16 And he would feed him with the best of wheat: and out of the rock would I satisfy thee with honey.
і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
