Psalms 78
1 “A Maskil of Assaph.” Give ear, O my people, to my instruction: incline thy ear to the words of my mouth.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 I will open with a parable my mouth: I will utter riddles out of ancient times;
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Which we have heard and know, and which our fathers have related unto us.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 We will not conceal them from their children, relating to the latest generation the praises of the Lord, and his strength, and his wonderful deeds which he hath done.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Yea, he established a testimony in Jacob, and instituted a law in Israel, which he commanded our fathers, that they should make them known to their children:
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 In order that the latest generation might know them, even the children that are to be born; that they may arise and relate them to their children;
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 That they may place in God their hope, and not forget the doings of God, but observe his commandments;
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 And that they may not be like their fathers, a stubborn and rebellious generation; a generation that had not directed their heart firmly, and whose spirit was not faithful to God.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 The children of Ephraim, like well-armed archers, that turn round on the day of battle,
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 Kept not the covenant of God, and in his law they refused to walk;
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 And they forgot his deeds, as also his wonders, which he had permitted them to see.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 In the presence of their fathers did he do wonders, in the land of Egypt, in the fields of Zo'an.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 He divided the sea, and caused them to pass through; and he made the waters stand upright as a wall.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 And he led them with the cloud by day, and all the night with a light of fire.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 He split rocks in the wilderness, and gave them drink as out of the mighty deep.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 And he brought forth running streams out of the rock, and caused water to run down like rivers.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 But they repeated to sin yet more against him, rebelling against the Most High in the desert.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 And they tempted God in their heart, by asking food for their desire.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Yea, they spoke against God: they said, Will God be able to set in order a table in the wilderness?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Behold, he smote the rock, so that waters gushed out, and streams overflowed: shall he also be able to give bread? or can he provide flesh for his people?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Therefore, when the Lord heard this, he became wroth: and a fire was kindled against Jacob, and anger also ascended against Israel,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 Because they had not believed in God, and had not trusted in his salvation.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Then he ordained the skies from above, and the doors of heaven he opened;
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 And he let rain down upon them manna to eat, and the corn of heaven gave he unto them.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Angels' bread did man eat: he sent them provision to satisfaction.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 He caused an east wind to pass along the heavens; and he led forth by his strength the south wind.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 And he let rain upon them flesh [as plentiful] as the dust, and winged birds like the sand of the sea;
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 And he let them fall in the midst of their camp, round about their habitations.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 And they ate, and were greatly satisfied, and what they longed for he brought unto them.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 They were not estranged from their longing, yet was their food in their mouth:
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 When the wrath of God ascended against them, and he slew some of the fattest of them, and the young men of Israel did he strike down.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 With all this they sinned again, and believed not in his wonders.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Therefore he caused their days to come to an end in nought, and their years in dread.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 When he slew them, then did they seek him, and they returned and inquired earnestly after God.
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 And they remembered that God was their rock, and the most high God their redeemer.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Nevertheless they prayed insincerely to him with their mouth, and with their tongue they lied unto him.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 For their heart was not firm with him, and they were not faithful in his covenant.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 But he, being merciful, forgave the iniquity, and destroyed [them] not: yea, many a time turned he his anger away, and did not awaken all his fury.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 And he remembered that they are but flesh, a spirit that passeth away, and returneth not again.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 How oft did they rebel against him in the wilderness, grieve him in the desert!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Yea, they once more tempted God, and set limits to the Holy One of Israel.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 They remembered not his hand, the day when he ransomed them from the adversary;
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 When he displayed in Egypt his signs, and his wonderful tokens in the fields of Zo'an.
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 And he changed their rivers into blood; and their running streams, that they could not drink [of them].
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 He sent out among them various wild beasts, which devoured them; and frogs, which destroyed them.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 And he gave unto the cricket their products, and their labor unto the locust.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 He slew with hail their vines, and their sycamore-trees with ice-bolts.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 And he surrendered to the hail their cattle, and their herds to the lightning's flashes.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 He let loose against them the fierceness of his anger, wrath and indignation, and distress, a host of angels of misfortune.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 He leveled a path for his anger; he withheld not from death their soul, and their life he surrendered to the pestilence;
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 And he smote all the first-born in Egypt; the first of their strength in the tents of Ham;
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 But he caused his own people to depart like flocks, and guided them like a drove in the wilderness.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 And he led them in safety, so that they felt no dread; but the sea covered over their enemies.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 And he brought them to his holy territory, even to this mount, which his right hand had acquired.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 And he drove out from before them nations, and divided them by the measuring-line as an inheritance, and he caused to dwell in their tents the tribes of Israel.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Yet they tempted and rebelled against the most high God, and his testimonies they kept not;
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 But swerved aside, and dealt unfaithfully like their fathers; they turned about like a deceitful bow.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 And they provoked him to anger with their high-places, and with their graven images they moved him to jealousy.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 God heard this, and he became wroth, and felt greatly disgusted with Israel;
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 And he cast off the dwelling at Shiloh, the tabernacle where he had dwelt among men;
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 And he gave up his strength unto captivity, and his glory into the adversary's hand.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 And he surrendered his people unto the sword; and with his inheritance was he wroth.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 His young men the fire devoured; and his virgins were not demanded in marriage.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 His priests fell by the sword; and his widows did not weep.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Then awoke the Lord as one that sleepeth, like a mighty man that shouteth by reason of wine.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 And he smote his enemies backward: a perpetual disgrace on them.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Yet was he disgusted with the tent of Joseph, and of the tribe of Ephraim he made not choice;
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 But he chose the tribe of Judah, the mount Zion which he loved.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 And he built like high [mountains] his sanctuary, like the earth which he hath founded for ever.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 And he made choice of David his servant, and took him from the sheep-folds:
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 From following the ewes with young he brought him, to feed Jacob his people, and Israel his inheritance.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 And he fed them according to the integrity of his heart; and by the skilfulness of his hands did he lead them.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
