Psalms 74
1 “A Maskil of Assaph.” Why, O God, hast thou cast us off for ever? why will thy anger smoke against the flock of thy pasture?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Remember thy congregation, which thou didst acquire of old; which thou didst redeem as the tribe of thy inheritance: this mount Zion, whereon thou hast dwelt.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Lift up thy steps unto the perpetual heaps of ruins: the enemy hath ill-used every thing in the sanctuary.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Thy adversaries have roared in the midst of thy places of assembly: they have set up their signs for signs.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 [The enemy] is known as one that lifteth up high axes against the thickets of a forest.
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 And now they hew in pieces the carved work thereof altogether with hatchets and hammers.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 They have set on fire thy sanctuary; to the ground have they profaned the dwelling-place of thy name.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 They have said in their heart, We will oppress them altogether: they have burnt up all the places of assembly of God in the land.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Our signs do we not see: there is no more any prophet: and there is no one among us that knoweth how long.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 How long, O God, shall the adversary utter defiance? shall the enemy blaspheme thy name for ever?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Why withdrawest thou thy hand, and thy right hand? [draw it] out of thy bosom—exterminate [them];
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Since [thou] God art my King from olden days, working salvation in the midst of the earth.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 It was thou that didst divide by thy strength the sea: thou brokest in pieces the heads of the crocodiles on the waters.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Thou didst crush the heads of leviathan, and gavest them as food to the people inhabiting the wilderness.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Thou didst cleave fountain and stream: thou didst dry up ever-flowing rivers.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Thine is the day and thine is the night: it is thou who hast prepared the luminary and the sun.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 It is thou who hast set up all the boundaries of the earth: summer and winter—thou thyself hast formed them.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Remember this, that the enemy hath defied the Lord, and that a worthless foolish people have blasphemed thy name.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Oh give not up unto the multitude of enemies the soul of thy turtle-dove: the congregation of thy afflicted do not thou forget for ever.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Look unto the covenant; for the dark places of the earth are full of habitations of violence.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Oh let not the oppressed return confounded: let the poor and needy praise thy name.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Arise, O God, plead thy own cause: remember thy defiance from the worthless fool all the day.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Forget not the voice of thy adversaries: the tumult of those that rise up against thee ascendeth continually.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
