Psalms 71
1 In thee, O Lord, do I put my trust; let me never be made ashamed.
До Те́бе вдаюся я. Господи, — хай же не бу́ду повік засоро́млений! —
2 In thy righteousness do thou deliver me and release me: incline thy ear unto me, and save me.
ви́зволь мене через правду Свою, і звільни́ мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси́ мене,
3 Be thou unto me a rocky habitation, whereunto I may continually resort, which thou hast ordained to save me; for my rock and my strong-hold art thou.
стань для мене за скелю мешка́льну, куди міг би я за́вжди ховатись! Ти наказав рятува́ти мене, бо Ти скеля моя та тверди́ня моя!
4 O my God, release me out of the hand of the wicked, out of the grasp of the unrighteous and violent man.
Бо́же мій, визволь мене від руки беззако́нного, від руки́ того, хто кривдить та гно́бить мене,
5 For thou art my hope, O Lord Eternal: thou art my trust from my youth.
Ти бо, Влади́ко, наді́я моя, Господи, Ти охоро́на моя від юна́цького віку мого!
6 By thee have I been supported from my birth: thou art he that took me out of my mother's womb: of thee is my praise continually.
На Тебе опе́рся я був від наро́дження, від утроби моєї матері — Ти охоро́на моя, в Тобі моя слава постійно!
7 As a wonderful token have I been unto many; but thou art my strong refuge.
Я став багатьо́м, як диво́вище, — та Ти си́льна моя охоро́на!
8 My mouth shall be filled with thy praise, and with thy glory all the day.
Уста́ мої повні Твоєї хвали́, уве́сь день — Твоєї вели́чности!
9 Cast me not off in the time of old age: when my strength faileth, forsake me not.
Не кидай мене на час ста́рости, коли зме́ншиться сила моя, не лиши Ти мене,
10 For my enemies speak of me; and they that watch for my soul take counsel together,
бо мої вороги проти мене змовля́ються, а ті, що чату́ють на душу мою — нараджа́ються ра́зом,
11 Saying, “God hath forsaken him: pursue and seize him: for there is none to deliver.”
гово́рячи: „Бог покинув його, — доганяйте й хапа́йте його, бо нема, хто б його врятува́в!“
12 O God, be not far from me: O my God, hasten to my help.
Не відда́люйся, Боже, від мене, Боже мій — поспіши́ся ж на поміч мені!
13 Let those be made ashamed, let them perish, that are adversaries to my soul: let those be covered with reproach and dishonor that seek my unhappiness.
Нехай посоро́мляться, хай позника́ють усі, хто нена́видить душу мою, бодай зодягли́ся в нару́гу та в со́ром усі, хто пра́гне для мене лихо́го!
14 But I will continually hope, and will add yet more to all thy praise.
А я буду постійно наді́ятись, і славу Твою над усе я помно́жу!
15 My mouth shall relate thy righteousness, all the day thy salvation; for I know not their numbers.
Уста́ мої оповіда́тимуть правду Твою, про спасі́ння Твоє — увесь день, бо числа́ їх не знаю, —
16 I will come to praise the mighty deeds of the Lord Eternal: I will make mention of thy righteousness, yea, thine only.
буду сла́вити вчи́нки великі всевла́дного Господа, згада́ю про правду Твою, єди́но Твою!
17 O God, thou hast taught me from my youth: and hitherto I ever tell of thy wondrous deeds.
Боже, навчав Ти мене від юна́цтва мого, — і аж дотепе́р я звіщаю про чу́да Твої.
18 Therefore also even in old age, and when I am grayheaded, O God, forsake me not: until I have told of thy strength unto [this] generation, to every one that may come of thy might.
А Ти, Боже, не кидай мене аж до ста́рости та сивини́, поки я не звіщу́ про раме́но Твоє поколі́нню, і кожному, хто́ тільки при́йде — про чи́ни великі Твої!
19 And thy righteousness, O God, reacheth even to the height, thou, who hast done great things: O God, who is like thee!
Бо Твоя справедли́вість, о Боже, сягає аж до високо́сти, Боже, що речі великі вчини́в, — хто рівний Тобі?
20 Thou, who hast shown me great distresses and misfortunes, wilt again revive me; and from the depths of the earth wilt thou bring me up again.
Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти ожи́виш мене, і з безо́день землі мене зно́ву Ти ви́тягнеш,
21 Thou wilt increase my greatness, and wilt turn round and comfort me.
Ти збі́льшиш величність мою, і знову поті́шиш мене!
22 Also I, I will thank thee with the psaltery, [for] thy truth, O my God: I will sing unto thee with the harp, O thou Holy One of Israel.
А я буду на а́рфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гу́слами буду співати Тобі, Святий Ти Ізраїлів!
23 My lips shall shout joyfully when I sing unto thee; and my soul [too], which thou hast redeemed.
Нехай співом раді́ють уста́ мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятува́в!
24 Also my tongue shall speak all the day of thy righteousness; for ashamed, for put to the blush are those that seek my unhappiness.
Шепо́че про правду Твою мій язик ці́лий день, бо посоро́млені, бо пога́ньблені всі, хто шукає лихо́го для мене!
