< Psalms 69 >

1 “To the chief musician upon Shoshannim, by David.” Save me, O God; for the waters are come even to threaten my life.
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 I am sunk in the mire of the deep, where there is no standing; I am come into the depths of the waters, and the flood overfloweth me.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 I am weary of my calling; my throat is hoarse; my eyes fail, while I hope for my God.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 More than the hairs of my head are those that hate me without a cause; numerous are those that would destroy me, that are my enemies wrongfully: what I have not robbed shall I now restore.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 O God, thou art well aware of my folly, and my guilty deeds are from thee not hidden.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Let not those that wait on thee, O Lord Eternal of hosts, be made ashamed through me: let not those that seek thee be confounded through me, O God of Israel.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 Because for thy sake have I borne reproach, hath confusion covered my face.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 A stranger am I become unto my brothers, and an alien unto my mother's children.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 Because the zeal for thy house hath devoured me; and the reproaches of those that reproached thee are fallen upon me.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 When I wept at the fasting of my soul, it became a reproach to me.
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 And when I made sackcloth my garment, I became a proverb to them.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 Those that sit in the gate talk against me; and [about me make] songs the drinkers of strong drink.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 But as for me, I direct my prayer unto thee, O Lord, in a time of favor; O God, in the multitude of thy kindness: answer me in the truth of thy salvation.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Deliver me out of the mire, that I may not sink: let me be delivered from those that hate me, and out of the depths of the waters.
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Let not the flood of waters overflow me, and let not the deep swallow me up, and let not the pit close its mouth upon me.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Answer me, O Lord; for thy kindness is good: according to the multitude of thy mercies turn thou unto me.
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 And hide not thy face from thy servant; for I am in distress: make haste and answer me.
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Draw nigh unto my soul, and redeem it: because of my enemies do thou ransom me.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 Thou well knowest my reproach, and my shame, and my confusion: before thee are all my assailants.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 Reproach hath broken my heart; and I am sick; and I waited for pity, but there was none; and for comforters, but I found none.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 And they put into my food gall; and in my thirst they give me vinegar to drink.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 May [then] their table become a snare before them: and to those that are at peace, a trap.
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 May their eyes become dark, that they cannot see; and make their loins continually to waver.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Pour out over them thy indignation, and let the heat of thy anger overtake them.
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 May their palace become desolate: in their tents let no one dwell.
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 For whom thou hast smitten they persecute; and of the pain of those whom thou but wounded do they converse.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Lay guilt upon their guilt; and let them not come into thy righteousness.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Let them be blotted out of the book of the living; and with the righteous let them not be written down.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 But I am poor and suffering: let thy salvation, O God, set me up on high.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 I will praise the name of God with song, and will magnify him with thanksgiving.
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 And this will please the Lord better than an ox or bullock having horns and cloven hoofs.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 The meek will see this, and be rejoiced: ye that seek God, and your heart shall revive.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 For the Lord listeneth unto the needy, and his prisoners he despiseth not.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Let heaven and earth praise him, the seas, and every thing that moveth therein.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 For God will save Zion, and will build the cities of Judah: that they may abide there, and have it in possession:
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 And the seed of his servants shall inherit it; and they that love his name shall dwell therein.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!

< Psalms 69 >