Psalms 39
1 “To the chief musician, to Jeduthun, a psalm of David.” I said, I will guard my ways, that I sin not with my tongue: I will guard my mouth with a muzzle, while the wicked is before me.
Керівнику хору Єдутуну. Псалом Давидів. Я сказав: «Я стежитиму за своїми [життєвими] дорогами, від гріха утримуватиму язик свій, вустам моїм поставлю перепону, поки нечестивий переді мною».
2 I was dumb in deep silence, I was quite still, even from [speaking] good; but my pain was greatly excited;
Я онімів, затих, мовчав навіть про добре, та біль мій [внутрішній] лише роз’ятрився,
3 My heart was hot within me, in my self-communing there burnt a fire: [then] spoke I with my tongue,
серце моє запалало зсередини. Коли я роздумував, загорівся вогонь, [тоді] я промовив язиком своїм:
4 Let me know, O Lord, my end, and the measure of my days, what it is: I wish to know when I shall cease to be.
«Дай мені знати, Господи, [час] мого кінця і яка кількість моїх днів? Хотів би я знати, наскільки швидкоплинне життя моє.
5 Behold, measured out with the span hast thou made my days; and my whole duration is nothing before thee: yea, as nothing but vanity doth every man stand here. (Selah)
Ось Ти дав мені днів лише на ширину долоні, і тривалість мого життя – як ніщо перед Тобою. Справді, кожна людина, що існує, – лише пара. (Села)
6 As nothing but a shadowy image doth man walk about, yea, for vanity only do all make a noise: he heapeth up his gains, and knoweth not who shall gather them.
Так, людина снує в сутінках, марно клопочеться, накопичує, та не знає, хто забере все це.
7 And now, what shall I wait for, O Lord? my hope is in thee.
Тож на що мені тепер надіятися, мій Володарю? Лише на Тебе моє сподівання.
8 From all my transgressions deliver thou me: render me not the object of reproach of the worthless.
Визволи мене від усіх беззаконь моїх, не віддавай мене на глузування нерозумним.
9 I was dumb, I opened not my mouth; because thou hadst done it.
Я онімів, не відкриваю вуст моїх, бо Ти зробив так.
10 Remove thou thy plague away from me: from the blows of thy hand am I consumed.
Відведи від мене удар Твій; від стусанів Твоїх я гину.
11 When thou with corrections chastisest man for iniquity, thou causest his excellence to melt away as [if eaten by] the moth: yea, nothing but vanity is every man. (Selah)
Докорами за беззаконня Ти караєш людину й нищиш її красу, як міль. Справді, кожна людина – марнота. (Села)
12 Hear my prayer, O Lord, and give ear unto my cry; be not silent at my tears; for a stranger am I with thee, a sojourner, like all my fathers.
Почуй молитву мою, Господи, і прислухайся до зойку мого; не мовчи щодо сліз моїх, адже я лише приходько в Тебе, [тимчасовий] поселенець, як і всі прабатьки мої.
13 Leave off from me, that I may recover strength, before I go hence, and am no more.
Відведи Свій [суворий] погляд від мене, щоб я трохи порадів, перш ніж я піду й мене не стане».
