Psalms 35
1 “Of David.” Contend, O Lord, with those that contend with me: fight against those that fight against me.
Давидів.
2 Take hold of shield and buckler, and rise up for my help.
візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
3 And draw out the spear, and step in against my pursuers; say unto my soul, I am thy salvation.
Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
4 Let those be put to shame and be confounded that seek after my life: let those be turned backward and be made to blush, that devise unhappiness for me.
Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
5 Let them be as chaff before the wind; and may the angel of the Lord cast them forth.
Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6 May their way be dark and slippery: and may the angel of the Lord pursue them.
нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 For without cause have they hidden for me their net in a pit, without cause have they dug [pit-falls] against my life.
бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8 May then destruction come upon each of them at unawares; and may his net that he hath hidden catch himself: in [utter] destruction let him fall therein.
Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 But my soul shall exult in the Lord: she shall be glad through his salvation.
А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10 All my bones will say, Lord, who is like unto thee, who deliverest the poor from him that is too strong for him, yea, the poor and the needy from him that robbeth him?
Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
11 There rise up witnesses of violence; concerning what I know not they question me.
Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12 They recompense me with evil in place of good, [bringing] bereavement on my soul.
віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
13 But as for me, when they were sick, my clothing was sackcloth: I afflicted with fasting my soul, and my prayer returned into my own bosom.
А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
14 As though he had been to me a friend or a brother did I walk about: as one that mourneth for a mother did I sorrowfully bend down my head.
Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
15 But in my downfall they rejoiced, and gathered themselves together; there gathered themselves together against me abject wretches, whom I knew not; they did tear me, and ceased not:
А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
16 With hypocritical babbling mockers, they gnashed upon me with their teeth.
з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
17 O Lord, how long wilt thou look on? rescue my soul from their destructions, from the young lions my solitary spirit.
Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
18 I will thank thee in the great assembly: among a mighty people will I praise thee.
Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
19 Let not rejoice over me those that are my enemies wrongfully: [nor] let those who hate me without cause wink with the eye.
Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
20 For they speak not peace; but against the quiet in the land they devise deceitful words.
бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
21 Yea, they opened wide against me their mouth; they said, Aha, aha, our eye hath seen it.
свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
22 Thou hast seen it, O Lord! remain not silent: O Lord, be not far from me.
Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
23 Arouse thyself, and awake to do me justice, my God and my Lord, unto my cause.
Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
24 Judge me according to thy righteousness, O Lord my God; and let them not rejoice over me.
розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25 Let them not say in their heart, Aha, [this is the wish of] our soul: let them not say, We have swallowed him up.
нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
26 Let those be made ashamed and put to the blush together that rejoice at my mishap; let them be clothed with shame and confusion that magnify themselves above me.
Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
27 Let those shout, and rejoice, that desire my righteousness: yea, let them say continually, Great is the Lord, who desireth the welfare of his servant.
Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
28 And my tongue shall speak of thy righteousness, all the day of thy praise.
А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
