Psalms 14

1 “To the chief musician, by David.” The worthless fool saith in his heart, There is no God. They are corrupt, they are abominable [in their] doings, there is none that doth good.

Для дириґента хору. Давидів.

2 The Lord looketh down from heaven upon the children of men, to see if there be one intelligent, one who seeketh for God.

Господь дивиться з неба на лю́дських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

3 They are all gone aside, they are altogether become corrupt: there is none that doth good, no, not even one.

Усе повідступа́ло, разом стали бридки́ми вони, нема доброчинця, нема ні одно́го!

4 Is there no knowledge in all the workers of wickedness? who eat up my people as they eat bread; [while] they do not call on the Lord.

Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безпра́в'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його,

5 There are they terrified in terror; for God is with the righteous generation:

Тоді настраши́лися стра́хом вони, бо Бог в праведнім роді.

6 The counsel of the poor [though] you put to shame; because the Lord is his protection.

Раду вбогого га́ньбите ви, та Госпо́дь охорона йому.

7 Oh that some one might bring the salvation of Israel out of Zion! When the Lord bringeth back the captivity of his people, then will Jacob be glad, and Israel will rejoice.

Аби то Він дав із Сіону спасі́ння Ізраїлеві! Як долю Своєму наро́ду пове́рне Господь, то радітиме Яків, втіша́тися буде Ізра́їль!