Psalms 109
1 “To the chief musician, by David, a psalm.” O God of my praise, do not keep silence.
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 For the mouth of the wicked and the mouth of deceit are opened against me: they have spoken with me with the tongue of falsehood.
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 Also with words of hatred have they encompassed me, and they fight against me without a cause.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 In recompense for my love are they my accusers, while I have nothing but prayer.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 And they impose evil on me in recompense for good, and hatred in lieu of my love.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Appoint thou a wicked man over him: and let an accuser stand at his right hand.
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 When he is to be judged, let him go forth guilty, and let his prayer become sin.
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Let his days be few, and let another take his office.
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Let his children be fatherless, and his wife a widow.
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Let his children be continually moving about, and beg, and let them seek [their bread] out of their ruined places.
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Let the creditor lay snares after all that he hath, and let strangers plunder his labor.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Let him have none that extendeth kindness, and let there be none that is gracious to his fatherless children.
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Let his posterity be cut off: in another generation let their name be blotted out.
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Let the iniquity of his fathers be remembered by the Lord, and let the sin of his mother not be blotted out.
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Let them be before the Lord continually, that he may cut off from the earth their memory.
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 For the reason that he remembered not to show kindness; but persecuted the poor and needy man, and the grieved in heart to put him to death.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 As he loved cursing, so let it come over him: and as he delighted not in blessing, so let it be far from him.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 And he clothed himself with cursing as with his garment, and it cometh like water within him, and like oil into his bones.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Let it be unto him as a garment in which he wrappeth himself, and for a girdle let him be continually girded with it.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Let this be the reward of my accusers from the Lord, and of those that speak evil against my soul.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 But thou, O Eternal Lord, deal with me for the sake of thy name: because thy kindness is good, deliver thou me.
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 For poor and needy am I, and my heart is deeply wounded within me.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Like the shadow when it declineth do I hasten away: I am driven suddenly off like the locusts.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 My knees stumble through fasting, and my flesh faileth of fatness.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 And I am become a reproach unto them: when they see me, they shake their head.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Help me, O Lord my God: O save me according to thy kindness:
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 That they may know that this is thy hand: that thou, Lord, hast truly done it.
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Let them then curse, but do thou bless: when they arise, let them be made ashamed; but let thy servant rejoice.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Let my accusers be clothed with confusion, and let them wrap themselves, as with a mantle, in their own shame.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 I will thank the Lord greatly with my mouth, and in the midst of many will I praise him.
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 For he ever standeth at the right hand of the needy, to save him from those that judge his soul.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
