Psalms 106
1 Hallelujah. Oh give thanks unto the Lord; for he is good: for to eternity endureth his kindness.
Алілу́я!
2 Who can utter the mighty acts of the Lord? who can publish all his praise?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Happy are those that observe justice, that execute righteousness at all times.
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Remember me, O Lord, when thou favorest thy people: oh visit me with thy salvation;
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 That I may look on the happiness of thy elect, that I may rejoice in the joy of thy nation, that I may glorify myself with thy inheritance.
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 We have sinned together with our fathers, we have committed iniquity, we have done wickedly.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Our fathers did not reflect on thy wonders in Egypt: they remembered not the multitude of thy kindnesses; but rebelled at the sea, even at the Red Sea.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Nevertheless he saved them for the sake of his name, to make known his might.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 He rebuked the Red Sea also, and it was dried up; and he led them through the depths, as through the wilderness.
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 And he saved them from the hand of him that hated them, and redeemed them from the hand of the enemy.
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 And the waters covered their adversaries: not one of them was left.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Then believed they in his words, they sang his praise.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Speedily they forgot his works, they waited not for his counsel;
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 And they felt a lustful longing in the wilderness, and tempted God in the desert.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 And he gave them what they had asked; but sent dryness into their soul.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 Moreover they envied Moses in the camp, and Aaron the holy one of the Lord.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 The earth opened and swallowed up Dathan, and covered over the company of Abiram.
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 And a fire was kindled in their company: the flame burnt up the wicked.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 They made a calf in Horeb, and bowed themselves down to a molten image.
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 And they exchanged their glory for the similitude of an ox that eateth herbs.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 They forgot God their saviour, who had done great things in Egypt,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 Wonders in the land of Ham, terrible things by the Red Sea.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 He therefore spoke of destroying them: had not Moses his elect stood in the breach before him, to turn away his fury, that he might not destroy.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 And they despised the pleasant land, they believed not in his word;
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 But they murmured in their tents, they hearkened not unto the voice of the Lord.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 He therefore lifted up his hand against them, to cause them to fall in the wilderness;
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 And to let their seed fall among the nations, and to scatter them in the lands.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 And they joined themselves unto Ba'al-pe'or, and ate the sacrifices of the dead.
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 And they provoked him to anger with their deeds: and there broke in among them the plague.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Then stood up Phinehas, and executed judgment: and the plague was stayed.
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 And it was accounted unto him for righteousness, unto all generations for evermore.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 They angered him also at the waters of Meribah, and evil happened to Moses for their sake;
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 Because they had embittered his spirit, and so he spoke thoughtlessly with his lips.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 They did not exterminate the nations, that the Lord had indicated to them;
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 But they mingled themselves among the nations, and learned their doings.
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 And they served their idols, and these became unto them a snare.
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 Yea, they sacrificed their sons and their daughters unto the evil spirits;
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 And they shed innocent blood, the blood of their sons and of their daughters, whom they sacrificed unto the idols of Canaan: and the land was polluted with blood-guiltiness.
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 Thus were they made unclean through their own doings, and went astray with their own deeds.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 therefore was the wrath of the Lord kindled against his people, and be felt disgust for his own inheritance.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 And he gave them up into the hand of the nations: and there ruled over them those that hated them.
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 And their enemies also oppressed them: and they were subdued under their hand.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Many times did he deliver them; but they rebelled with their counsel, and they were brought low through their iniquity.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Nevertheless he looked on when they were in distress, when he heard their entreaty.
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 And he remembered unto them his covenant, and he bethought himself according to the abundance of his kindnesses;
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 And be caused them to find mercy before all those that had carried them away captive.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Save us, O Lord our God, and gather us from among the nations, to give thanks unto thy holy name, to triumph in thy praise.
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Blessed be the Lord the God of Israel from everlasting even to everlasting: and let all the people say, Amen, Hallelujah.
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
