Psalms 10
1 Wherefore, O Lord, standest thou afar off? hidest thyself in times of distress?
Чому, Господи, Ти стоїш осторонь, ховаєш Себе [від нас] у часи скорботні?
2 In the pride of the wicked doth he hotly pursue the poor: they are seized through the plans that those have devised.
Нечестивий пихато переслідує пригніченого – нехай сам потрапить у задумані ним каверзи!
3 For the wicked boasteth of the longing of his soul, and the robber blesseth himself when he hath despised the Lord.
Бо хизується нечестивий пристрастями душі своєї і жадібний ганьбить, зневажає Господа.
4 The wicked, according to the pride of his wrathfulness, [saith, ] He will not require, There is no God [in] all his plans.
Зухвало нехтує нечестивець тим, щоб Господа шукати, немає [місця для] Бога в жодному його підступному задумі.
5 Prosperous are his ways at all times; far in the height [remain] thy punishments away from him: all his assailants—he puffeth at them.
Його справи йдуть успішно повсякчас, [занадто] високі для нього закони справедливості Твоєї, глузує він з усіх супротивників своїх.
6 He saith in his heart, I shall not be moved; I shall be for many generations, and without adversity.
Говорить він у серці своєму: «Не похитнуся, ніколи лихо мене не спіткає!»
7 Of the false oaths is his mouth full, and deceit and fraud: under his tongue is mischief and wickedness.
Його вуста наповнені прокляттям, підступом і пригніченням, під язиком у нього лихо й сваволя.
8 He sitteth in the lurking-places of the villages; in the secret places doth he murder the innocent: his eyes search for the unfortunate.
Залягає він у засідку [біля] огороджених поселень, у глухих місцевостях вбиває невинного, очі його стежать за вбогим.
9 He lieth in wait in a secret place like a lion in his den; he lieth in wait to snatch up the poor: he snatcheth up the poor, as they draweth him into his net.
Чатує у схованці, немов лев у лігві; чигає, щоб схопити пригніченого; хапає бідаря, тягнучи його у свої сіті.
10 He croucheth, he bendeth himself, and the unfortunate fall through his might.
Понівечений, він згинається й падає, і могутність [нечестивця] вражає знедолених і нещасних.
11 He saith in his heart, God hath forgotten; he hath hidden his face; he will never see it.
Говорить [безбожний] у своєму серці: «Бог забув, Він сховав обличчя Своє, повік не побачить [цього]».
12 Arise, O Lord; O God, lift up thy hand: forget not the afflicted.
Повстань, Господи! Здійми руку Твою, Боже! Не забувай пригнічених!
13 For what doth the wicked despise God? [why] doth he say in his heart, Thou wilt not require it?
Чому нехтує Богом нечестивий, говорить у своєму серці, що не відплатиш Ти [за зло]?
14 Thou hast seen it: for thou beholdest mischief and despiteful acts, to requite it with thy hand: unto thee the unfortunate committeth himself; unto the fatherless hast thou [ever] been a helper.
Але ж Ти бачиш! На утиск і гніт Ти уважно дивишся, щоб рукою Своєю покарати [винного]. Убогий Тобі ввіряється, Ти помічник сироті.
15 Break thou the arm of the wicked; and of the bad man—thou wilt inquire for his wickedness [till] thou find none.
Зламай же плече нечестивому й злому, відплати за його беззаконня так, щоб не знайшлося [нічого після нього].
16 The Lord is King for ever and ever: nations are perished out of his land.
Господь – Цар на віки вічні, згинуть народи [чужі] із землі Його.
17 The longing of the afflicted dost thou hear, O Lord! thou wilt strengthen their heart, thou wilt cause thy ear to listen:
Бажання бідних Ти чуєш, Господи, підтримуєш їхні серця, схиляєш вухо Своє [до їхнього зойку],
18 To judge the fatherless and the oppressed, that not farther more shall be arrogant the mortal from the earth.
щоб здійснити правосуддя для сироти й пригніченого, щоб [смертна] людина не наводила більше жаху на землі.
