Proverbs 16
1 Unto man belong the resolves of the heart; but from the Lord cometh the expression of the tongue.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Every one of the ways of a man is pure in his own eyes; but the Lord measureth the spirits.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Commit unto the Lord thy works, and thy plans will be firmly established.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 Every thing hath the Lord wrought for its destined end; yes, even the wicked for the day of unhappiness.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 An abomination of the Lord is every one that is proud of heart: the hand [of God] being against [his] hand, he shall not go unpunished.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 Through kindness and truth is iniquity atoned for; and by the fear of the Lord [men] depart from evil.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 When the Lord receiveth in favor a man's ways, he maketh even his enemies to be at peace with him.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Better is a little with righteousness, than great incomes through injustice.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 A man's heart deviseth his way; but the Lord directeth firmly his steps.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 There should be a wise sentence on the lips of the king: his mouth should never commit a trespass in judging.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 A just balance and scales belong to the Lord: his work are all the weights in the bag.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 It should be an abomination to kings to commit wickedness; for through righteousness [alone] can a throne be established.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Righteous lips [should obtain] the favor of kings; and him that speaketh uprightly should they love.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 The fury of a king is like the messengers of death; but a wise man will appease it.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 In the light of the king's countenance there is life; and his favor is as a cloud of the latter rain.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 How much better is it to obtain wisdom than gold! and to obtain understanding is preferable to silver!
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 The highway of the upright is to depart from evil: he preserveth his soul that watcheth his way.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 Before downfall [goeth] pride, and before stumbling, haughtiness of spirit.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Better is it to be of a humble spirit with the lowly, than to divide spoil with the proud.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 He that reflecteth on a matter wisely will find happiness; and whoso trusteth in the Lord—happiness attend him!
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 The wise in heart is called a man of understanding; and the sweetness of the lips increaseth information.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 Intelligence is a source of life unto its possessor; but the correction of fools is folly.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 The heart of the wise maketh his mouth intelligent, and upon his lips he increaseth information.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 [Like] the droppings of honey are pleasant sayings, sweet to the soul, and healing to the bones.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 There is many a way which seemeth even before a man, but its end are the ways unto death.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 The desire of the laborer laboreth for him; for his mouth imposeth it on him.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 An ungodly man diggeth up mischief, and on his lips there is as it were a scathing fire.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 A perverse man scattereth strife; and a whisperer separateth confident friends.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 The man of violence misleadeth his neighbor, and maketh him go on a way which is not good.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 He shutteth his eyes to devise perverse things: when he compresseth his lips then hath he fully resolved on evil.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 An ornamental crown is the hoary head, on the way of righteousness can it be found.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 One that is slow to anger is better than a hero; and he that ruleth his spirit, than the conqueror of a city.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 In the lap the lot is cast: but from the Lord cometh the whole of its decision.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
