Proverbs 1
1 The proverbs of Solomon the son of David, the king of Israel:
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 To know wisdom and instruction; to comprehend the sayings of understanding;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 To accept the instruction of intelligence, righteousness, and justice, and equity;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 To give to the simple prudence, to the youth knowledge and discretion.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 The wise will hear, and will increase [his] information; and the man of understanding will obtain wise counsels:
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 To understand a proverb, and a sage sentence; the words of the wise, and their riddles.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 The fear of the Lord is the beginning of knowledge: wisdom and instruction fools [alone] despise.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Hear, my son, the instruction of thy father, and cast not off the teaching of thy mother;
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 For a wreath of grace are they unto thy head, and chains for thy throat.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 My son, if sinners wish to entice thee, consent thou not.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 If they should say, Come with us, let us lie in wait for blood, let us watch in concealment for the uselessly innocent;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 We will swallow them up like the grave alive; and the men of integrity, as those that go down into the pit; (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 We shall find all [kinds of] precious wealth, we will fill our houses with booty;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Thy lot must thou cast in our midst; one purse shall be for us all:
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 My son, walk not thou on the way with them; withhold thy foot from their path;
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 For their feet run after evil, and they make haste to shed blood.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 For uselessly is the net spread out before the eyes of every winged bird:
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 While they lie in wait for their [own] blood; they watch in concealment for their [own] lives.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 So are the paths of every one that is greedy after [unlawful] gain; it taketh away the life of those that own it.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Wisdom crieth loudly without; in the public places she uttereth her voice;
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 At the corner of noisy streets she calleth, at the entrances of gates; in the city she sayeth her speeches:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 How long, ye simple ones, will ye love simplicity? and the scorners take their delight in scorning, and fools hate knowledge?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Turn back to my admonition: behold, I will pour out my spirit unto you, I will make known my words unto you.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Whereas I called, and ye refused; I stretched out my hand, and no man was attentive;
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 And ye have set at nought all my counsel, and would not accept my admonition:
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 [Therefore] I also will truly laugh at your calamity; I will deride [you] when your terror cometh;
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 When your terror cometh like the tempest-cloud, and your calamity hasteneth like a whirlwind; when there come upon you distress and affliction.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Then will they call me, but I will not answer; they will seek me earnestly, but they shall not find me;
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 For the reason that they hated knowledge, and the fear of the Lord they did not choose;
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 [That] they would not attend to my counsel: [that] they rejected all my admonition.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Therefore shall they eat of the fruit of their own way, and from their own counsels shall they be satisfied.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 For the defection of the simple will slay them, and the prosperity of fools will cause them to be lost.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 But he that hearkeneth unto me shall dwell safely, and shall be at rest from the dread of evil.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
