Job 8
1 Then answered Bildad the Shuchite, and said,
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 How long wilt thou speak these things? and [let] like a mighty wind be the words of thy mouth?
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Should God pervert justice? or should the Almighty pervert righteousness?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 If thy children have sinned against him, then did he send them off through the means of their transgression.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 If thou wilt earnestly seek for God, and make thy supplication to the Almighty;
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 If thou become pure and upright: surely then will he watch over thee, and restore thy righteous habitation.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 And thy beginning will have been small; because thy latter end will grow up greatly.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 For ask, I pray thee, of an earlier generation, and prepare thyself to [stand by] the research of their fathers; —
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 For we are but of yesterday, and know nothing, because a [mere] shadow are our days upon earth; —
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 Behold, these will truly teach thee, they will speak unto thee, and out of their very heart will they bring forth words:
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 Can the bulrush shoot upward without mire? can the meadow-grass grow up without water?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 It is yet in its greenness, not yet cut down, when it withereth before any other grass.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 So are the paths of all that forget God; and the hope of the hypocrite will perish:
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 [It is he] whose trust will be cut off, and but a spider's web is that in which he confideth.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 He leaneth against his house, but it shall not stand: he layeth fast hold on it, but it shall not remain erect.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 He is in full vigor before the sun, and over his garden his shoots go forth.
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 His roots are twisted about a stoneheap, he selecteth [for himself] a place of stones.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 But when men destroy him from his place, then will it deny him, saying, I have never seen thee.
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Behold, this is the joy of his way, and out of the [same] dust others will grow up.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Behold, God will not reject a perfect man, and will not hold fast by their hand the evil-doers:
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Till he fill thy mouth with laughing, and thy lips with joyful shouting.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 They that hate thee shall be clothed with shame; and the tent of the wicked shall be no more.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
