Job 11
1 Then answered Zophar the Na'amathite, and said.
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 Shall a multitude of words not be answered? and is it so that a man full of talk shall be deemed in the right?
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 Thy inventions are to bring men to silence; and when thou utterest thy mocking no one is to cause thee to feel abashed!
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 For thou hast said [to God], My doctrine is pure, and I am become clean in thy eyes.
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 But oh that God would but speak, and open his lips against thee;
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
6 And that he would declare unto thee the secrets of wisdom; for it is double to that which is really in our possession: and thou wouldst experience that God overlooketh unto thee much of thy iniquity.
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 Canst thou find out the experience of God? or canst thou find [the way] unto the utmost limit of the Almighty?
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
8 It is as high as heaven; what canst thou effect? it is deeper than the nether world; what canst thou know? (Sheol h7585)
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
9 Longer than the earth is its measure, and broader than the sea.
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 If he pass by, and surrender [one to suffering], and call together an assembly, who can hinder him?
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
11 For he knoweth the men of vanity: he seeth the wrong-doer and him who considereth not;
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
12 And the heartless who acquireth intelligence, and him who is [like] the colt of the wild ass who is transformed into a man.
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
13 If thou truly direct [aright] thy heart, and spread out thy hands toward him: —
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 If wrong be in thy hand, put it far away, and let not wickedness dwell in thy tents.
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 For then canst thou lift up thy face free from blemish: yea, thou wilt stand steadfast, and needest not to fear;
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 Because thou wilt truly forget thy trouble, and as a waterflood that is passed away wilt thou remember it;
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 And brighter than the noon of day will thy earthly existence arise; and thy obscurity will be like thy morning.
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
18 And thou wilt feel trust, because there is hope: yea, thou wilt search about carefully, and thou wilt lie down in safety.
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 Also thou wilt stretch thyself out [to rest], with none to make thee afraid; and many will entreat thy favor.
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 But the eyes of the wicked shall fail, and the means of escape will vanish from them, and their [sole] hope shall be the breathing out of their soul.
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
