Ezekiel 15
1 And the word of the Lord came unto me, saying,
І було́ мені слово Господнє таке:
2 Son of man, What shall become of the wood of the vine more than of any other wood, of the branch which was standing among the trees of the forest?
„Сину лю́дський, чим краще виногра́дове дерево від усякого дерева, та виногра́дна галу́зка, що була́ серед дерев лісови́х?
3 Can wood be taken therefrom to employ it for any work? or will men take from it a pin to hang thereon any vessel?
Чи ві́зьметься з нього кусок дерева, щоб зробити яку роботу? Чи ві́зьмуть із нього кілка́, щоб повісити на ньому всяку річ?
4 Behold, if it be given up to the fire to be consumed, —[and] the fire have consumed both its ends, and the middle of it be scorched; will it be fit for any work?
Ось воно дане огне́ві на пожертя́. Оби́два кі́нці його поже́р огонь, а сере́дина його надгоріла, — чи надається воно до роботи?
5 Behold, when it was yet entire, it could not be employed for any work: how much more [must this be] when the fire hath consumed it, and it is scorched, —and shall it yet be employed for any work?
Як було воно непору́шним воно не надавалося на роботу, що́ ж тепер, коли огонь поже́р його, і воно надгоріло, то ще буде надаватися на роботу?
6 Therefore thus hath said the Lord Eternal, As the wood of the vine among the trees of the forest, which I have given up to the fire to be consumed: so do I give up the inhabitants of Jerusalem.
Тому так говорить Господь Бог: Як виногра́дове дерево між лісни́ми дере́вами, що Я дав його огне́ві на пожертя́, так дам Я ме́шканців Єрусалиму!
7 And I will set my face against them: from the fire have they gone forth, yet the fire shall devour them; and ye shall know that I am the Lord, when I set my face against them.
І оберну́ Я лице Своє проти них, — з одно́го огню вони вийшли, та пожере їх другий огонь. І пізнаєте, ви, що Я — Господь, коли зверну́ Своє лице проти них!
8 And I will render the land a desert; because they have committed a trespass, saith the Lord Eternal.
І віддам цей Край на спусто́шення, за те, що вони спроневі́рилися, говорить Госпо́дь Бог“.
