Romans 7
1 Know ye not, brethren, (for I speak to them that know the law, ) how that the law hath dominion over a man as long as he liveth?
Хіба ви не знаєте, брати (звертаюся до тих, хто знає Закон), що Закон має владу над людиною, поки вона живе?
2 For the woman which hath an husband is bound by the law to [her] husband so long as he liveth; but if the husband be dead, she is loosed from the law of [her] husband.
[Скажімо], заміжня жінка за Законом прив’язана до свого чоловіка, поки він живий, але коли чоловік помирає, вона звільняється від Закону, який пов’язував її з чоловіком.
3 So then if, while [her] husband liveth, she be married to another man, she shall be called an adulteress: but if her husband be dead, she is free from that law; so that she is no adulteress, though she be married to another man.
Тож якщо вона за життя свого чоловіка одружиться з іншим, її називають перелюбницею. Коли ж її чоловік помирає, вона звільняється від Закону й, вийшовши заміж за іншого чоловіка, не буде перелюбницею.
4 Wherefore, my brethren, ye also are become dead to the law by the body of Christ; that ye should be married to another, [even] to him who is raised from the dead, that we should bring forth fruit unto God.
Так і ви, брати мої, померли для Закону через тіло Христа, щоб належати Іншому – Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли приносити плід Богові.
5 For when we were in the flesh, the motions of sins, which were by the law, did work in our members to bring forth fruit unto death.
Бо коли ми жили, керуючись тілесними [бажаннями], гріховні пристрасті, [виявлені] Законом, діяли в наших тілах, щоб приносити плід смерті.
6 But now we are delivered from the law, that being dead wherein we were held; that we should serve in newness of spirit, and not [in] the oldness of the letter.
Але тепер ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас колись зв’язувало, щоб ми служили оновлені Духом, а не як у давнину – [дотримуючись] букви [Закону].
7 What shall we say then? [Is] the law sin? God forbid. Nay, I had not known sin, but by the law: for I had not known lust, except the law had said, Thou shalt not covet.
Що ж скажемо? Що Закон є гріхом? Зовсім ні! Якби не Закон, я не знав би, що таке гріх. Я не знав би, [наприклад], що таке пожадливість, якби Закон не сказав: «Не бажай».
8 But sin, taking occasion by the commandment, wrought in me all manner of concupiscence. For without the law sin [was] dead.
Проте гріх, скориставшись заповіддю, породив у мені всіляке бажання. Адже без Закону гріх мертвий.
9 For I was alive without the law once: but when the commandment came, sin revived, and I died.
Колись я жив без Закону, але коли прийшла заповідь, гріх ожив,
10 And the commandment, which [was ordained] to life, I found [to be] unto death.
а я помер. Я виявив, що заповідь, яка мала б принести життя, насправді принесла смерть.
11 For sin, taking occasion by the commandment, deceived me, and by it slew [me].
Адже гріх, скориставшись можливістю, наданою заповіддю, звабив мене й через неї вбив.
12 Wherefore the law [is] holy, and the commandment holy, and just, and good.
Отже, Закон святий і заповідь – свята, праведна й добра.
13 Was then that which is good made death unto me? God forbid. But sin, that it might appear sin, working death in me by that which is good; that sin by the commandment might become exceeding sinful.
Тож невже те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Навпаки, гріх, щоб виявитися гріхом, спричинив мою смерть через те, що добре. Так завдяки заповіді гріх став абсолютно грішним.
14 For we know that the law is spiritual: but I am carnal, sold under sin.
Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий [у рабство] гріха.
15 For that which I do I allow not: for what I would, that do I not; but what I hate, that do I.
Я не розумію, що роблю. Адже роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.
16 If then I do that which I would not, I consent unto the law that [it is] good.
Коли ж я роблю те, чого не хочу, я погоджуюся, що Закон добрий.
17 Now then it is no more I that do it, but sin that dwelleth in me.
І це вже не я роблю, але гріх, що живе в мені.
18 For I know that in me (that is, in my flesh, ) dwelleth no good thing: for to will is present with me; but [how] to perform that which is good I find not.
Адже я знаю: у мені, тобто в моєму тілі, нічого доброго не живе, оскільки бажання робити добро є, але виконувати його не можу.
19 For the good that I would I do not: but the evil which I would not, that I do.
Бо не роблю добра, яке хочу, але роблю зло, якого я не хочу робити.
20 Now if I do that I would not, it is no more I that do it, but sin that dwelleth in me.
Тож якщо я роблю те, чого не хочу, це вже не я роблю, а гріх, який живе в мені.
21 I find then a law, that, when I would do good, evil is present with me.
Отже, я знаходжу такий закон: коли я хочу робити добро, зло завжди поруч зі мною.
22 For I delight in the law of God after the inward man:
Бо за внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,
23 But I see another law in my members, warring against the law of my mind, and bringing me into captivity to the law of sin which is in my members.
але бачу, що в моєму тілі діє інший закон, який бореться проти закону мого розуму й робить мене в’язнем закону гріха, який є в моєму тілі.
24 O wretched man that I am! who shall deliver me from the body of this death?
Нещасна я людина! Хто врятує мене від цього смертного тіла?
25 I thank God through Jesus Christ our Lord. So then with the mind I myself serve the law of God; but with the flesh the law of sin.
Тож [нехай буде] подяка Богові через Ісуса Христа, нашого Господа! Отже, своїм розумом я є служителем Закону Божого, а тілом – закону гріха.
