Psalms 73
1 A Psalm of Asaph. Truly God [is] good to Israel, [even] to such as are of a clean heart.
Псалом Аса́фів.
2 But as for me, my feet were almost gone; my steps had well nigh slipped.
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
3 For I was envious at the foolish, [when] I saw the prosperity of the wicked.
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
4 For [there are] no bands in their death: but their strength [is] firm.
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 They [are] not in trouble [as other] men; neither are they plagued like [other] men.
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
6 Therefore pride compasseth them about as a chain; violence covereth them [as] a garment.
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
7 Their eyes stand out with fatness: they have more than heart could wish.
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8 They are corrupt, and speak wickedly [concerning] oppression: they speak loftily.
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9 They set their mouth against the heavens, and their tongue walketh through the earth.
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10 Therefore his people return hither: and waters of a full [cup] are wrung out to them.
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11 And they say, How doth God know? and is there knowledge in the most High?
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12 Behold, these [are] the ungodly, who prosper in the world; they increase [in] riches.
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13 Verily I have cleansed my heart [in] vain, and washed my hands in innocency.
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14 For all the day long have I been plagued, and chastened every morning.
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15 If I say, I will speak thus; behold, I should offend [against] the generation of thy children.
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16 When I thought to know this, it [was] too painful for me;
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17 Until I went into the sanctuary of God; [then] understood I their end.
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 Surely thou didst set them in slippery places: thou castedst them down into destruction.
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19 How are they [brought] into desolation, as in a moment! they are utterly consumed with terrors.
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20 As a dream when [one] awaketh; [so], O Lord, when thou awakest, thou shalt despise their image.
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21 Thus my heart was grieved, and I was pricked in my reins.
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22 So foolish [was] I, and ignorant: I was [as] a beast before thee.
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23 Nevertheless I [am] continually with thee: thou hast holden [me] by my right hand.
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24 Thou shalt guide me with thy counsel, and afterward receive me [to] glory.
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25 Whom have I in heaven [but thee]? and [there is] none upon earth [that] I desire beside thee.
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26 My flesh and my heart faileth: [but] God [is] the strength of my heart, and my portion for ever.
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 For, lo, they that are far from thee shall perish: thou hast destroyed all them that go a whoring from thee.
бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
28 But [it is] good for me to draw near to God: I have put my trust in the Lord GOD, that I may declare all thy works.
А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
