Psalms 44
1 To the chief Musician for the sons of Korah, Maschil. We have heard with our ears, O God, our fathers have told us, [what] work thou didst in their days, in the times of old.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 [How] thou didst drive out the heathen with thy hand, and plantedst them; [how] thou didst afflict the people, and cast them out.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 For they got not the land in possession by their own sword, neither did their own arm save them: but thy right hand, and thine arm, and the light of thy countenance, because thou hadst a favour unto them.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Thou art my King, O God: command deliverances for Jacob.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Through thee will we push down our enemies: through thy name will we tread them under that rise up against us.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 For I will not trust in my bow, neither shall my sword save me.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 But thou hast saved us from our enemies, and hast put them to shame that hated us.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 In God we boast all the day long, and praise thy name for ever. (Selah)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 But thou hast cast off, and put us to shame; and goest not forth with our armies.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Thou makest us to turn back from the enemy: and they which hate us spoil for themselves.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Thou hast given us like sheep [appointed] for meat; and hast scattered us among the heathen.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Thou sellest thy people for nought, and dost not increase [thy wealth] by their price.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Thou makest us a reproach to our neighbours, a scorn and a derision to them that are round about us.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Thou makest us a byword among the heathen, a shaking of the head among the people.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 My confusion [is] continually before me, and the shame of my face hath covered me,
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 For the voice of him that reproacheth and blasphemeth; by reason of the enemy and avenger.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 All this is come upon us; yet have we not forgotten thee, neither have we dealt falsely in thy covenant.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Our heart is not turned back, neither have our steps declined from thy way;
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 Though thou hast sore broken us in the place of dragons, and covered us with the shadow of death.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 If we have forgotten the name of our God, or stretched out our hands to a strange god;
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 Shall not God search this out? for he knoweth the secrets of the heart.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Yea, for thy sake are we killed all the day long; we are counted as sheep for the slaughter.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Awake, why sleepest thou, O Lord? arise, cast [us] not off for ever.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Wherefore hidest thou thy face, [and] forgettest our affliction and our oppression?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 For our soul is bowed down to the dust: our belly cleaveth unto the earth.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Arise for our help, and redeem us for thy mercies’ sake.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
