Psalms 31
1 To the chief Musician, A Psalm of David. In thee, O LORD, do I put my trust; let me never be ashamed: deliver me in thy righteousness.
Керівнику хору. Псалом Давидів. На Тебе, я Господи, покладаю надію, [тож] нехай не посоромлюся повіки! Врятуй мене у Своїй праведності!
2 Bow down thine ear to me; deliver me speedily: be thou my strong rock, for an house of defence to save me.
Схили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене, будь для мене скелею пристановища, домом твердині, щоб врятувати мене.
3 For thou [art] my rock and my fortress; therefore for thy name’s sake lead me, and guide me.
Бо Ти моя скеля й твердиня моя; заради імені Твого веди мене й керуй мною.
4 Pull me out of the net that they have laid privily for me: for thou [art] my strength.
Витягни мене з тенет, які вони для мене таємно розставили, адже ти моє пристановище.
5 Into thine hand I commit my spirit: thou hast redeemed me, O LORD God of truth.
У руки Твої я ввіряю дух мій; визволи мене, Господи, Боже істини.
6 I have hated them that regard lying vanities: but I trust in the LORD.
Ненавиджу тих, що шанують марних ідолів; я ж надію покладаю на Господа.
7 I will be glad and rejoice in thy mercy: for thou hast considered my trouble; thou hast known my soul in adversities;
Веселитимусь і радітиму Твоєму милосердю, бо Ти побачив моє пригнічення, дізнався про скорботи мого серця
8 And hast not shut me up into the hand of the enemy: thou hast set my feet in a large room.
й не віддав мене в руки ворога мого на поталу, але поставив мої ноги на просторому місці.
9 Have mercy upon me, O LORD, for I am in trouble: mine eye is consumed with grief, [yea], my soul and my belly.
Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, згасли від смутку мої очі, моя душа й нутро моє.
10 For my life is spent with grief, and my years with sighing: my strength faileth because of mine iniquity, and my bones are consumed.
Бо життя моє згасає в журбі, і роки мої – у зітханнях. Моя сила спіткнулася через гріхи мої, і кістки мої виснажилися.
11 I was a reproach among all mine enemies, but especially among my neighbours, and a fear to mine acquaintance: they that did see me without fled from me.
Через усіх супротивників моїх став я ганьбою для своїх сусідів і страхом для тих, хто [добре] знав мене; хто бачить мене на вулиці – тікає від мене.
12 I am forgotten as a dead man out of mind: I am like a broken vessel.
Забутий я в серцях [їхніх], немов померлий; став я немов розбитий глек.
13 For I have heard the slander of many: fear [was] on every side: while they took counsel together against me, they devised to take away my life.
Бо чую я наклепи від багатьох, жах навколо. Змовляються вони разом проти мене, задумують життя моє забрати.
14 But I trusted in thee, O LORD: I said, Thou [art] my God.
Але я на Тебе надію покладаю, Господи! Кажу я: «Ти мій Бог!»
15 My times [are] in thy hand: deliver me from the hand of mine enemies, and from them that persecute me.
У Твоїй руці час мого [життя]; визволи мене від руки ворогів моїх і від тих, хто мене переслідує.
16 Make thy face to shine upon thy servant: save me for thy mercies’ sake.
Нехай засяє обличчя Твоє над рабом Твоїм, врятуй мене в милості Твоїй.
17 Let me not be ashamed, O LORD; for I have called upon thee: let the wicked be ashamed, [and] let them be silent in the grave. (Sheol h7585)
Господи, нехай не буде мені соромно, що я до Тебе кличу. Нехай соромно стане нечестивим, нехай замовкнуть вони в царстві смерті. (Sheol h7585)
18 Let the lying lips be put to silence; which speak grievous things proudly and contemptuously against the righteous.
Нехай оніміють вуста брехливі, що проти праведника говорять зухвало, пихато й з презирством.
19 [Oh] how great [is] thy goodness, which thou hast laid up for them that fear thee; [which] thou hast wrought for them that trust in thee before the sons of men!
Які ж великі Твої блага, котрі приховав Ти для тих, хто боїться Тебе, які Ти здійснюєш на очах синів людських для тих, хто надію покладає на Тебе!
20 Thou shalt hide them in the secret of thy presence from the pride of man: thou shalt keep them secretly in a pavilion from the strife of tongues.
Ти вкриваєш їх покровом Свого обличчя від [підступних] змов людських, ховаєш їх у наметі [Своєму] від лайливих язиків.
21 Blessed [be] the LORD: for he hath shewed me his marvellous kindness in a strong city.
Благословенний Господь, Що з’явив мені дивовижну Свою милість, коли я був в оточеному [ворогами] місті.
22 For I said in my haste, I am cut off from before thine eyes: nevertheless thou heardest the voice of my supplications when I cried unto thee.
Я ж сказав у тривозі моїй: «Я вигнаний геть від очей Твоїх!» Але Ти почув голос благань моїх, коли я волав до Тебе.
23 O love the LORD, all ye his saints: [for] the LORD preserveth the faithful, and plentifully rewardeth the proud doer.
Любіть Господа, усі вірні Його! Оберігає Господь відданих [Йому] та відплачує сповна гордим.
24 Be of good courage, and he shall strengthen your heart, all ye that hope in the LORD.
Будьте мужніми й зміцніться серцем, усі, хто на Господа сподівається.
