Proverbs 26
1 As snow in summer, and as rain in harvest, so honour is not seemly for a fool.
Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
2 As the bird by wandering, as the swallow by flying, so the curse causeless shall not come.
Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
3 A whip for the horse, a bridle for the ass, and a rod for the fool’s back.
Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
4 Answer not a fool according to his folly, lest thou also be like unto him.
Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Answer a fool according to his folly, lest he be wise in his own conceit.
Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
6 He that sendeth a message by the hand of a fool cutteth off the feet, [and] drinketh damage.
Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
7 The legs of the lame are not equal: so [is] a parable in the mouth of fools.
Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
8 As he that bindeth a stone in a sling, so [is] he that giveth honour to a fool.
Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
9 [As] a thorn goeth up into the hand of a drunkard, so [is] a parable in the mouth of fools.
Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
10 The great [God] that formed all [things] both rewardeth the fool, and rewardeth transgressors.
Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
11 As a dog returneth to his vomit, [so] a fool returneth to his folly.
Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
12 Seest thou a man wise in his own conceit? [there is] more hope of a fool than of him.
Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
13 The slothful [man] saith, [There is] a lion in the way; a lion [is] in the streets.
Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
14 [As] the door turneth upon his hinges, so [doth] the slothful upon his bed.
Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
15 The slothful hideth his hand in [his] bosom; it grieveth him to bring it again to his mouth.
Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
16 The sluggard [is] wiser in his own conceit than seven men that can render a reason.
Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 He that passeth by, [and] meddleth with strife [belonging] not to him, [is like] one that taketh a dog by the ears.
Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
18 As a mad [man] who casteth firebrands, arrows, and death,
Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
19 So [is] the man [that] deceiveth his neighbour, and saith, Am not I in sport?
так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
20 Where no wood is, [there] the fire goeth out: so where [there is] no talebearer, the strife ceaseth.
З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
21 [As] coals [are] to burning coals, and wood to fire; so [is] a contentious man to kindle strife.
Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
22 The words of a talebearer [are] as wounds, and they go down into the innermost parts of the belly.
Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
23 Burning lips and a wicked heart [are like] a potsherd covered with silver dross.
Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
24 He that hateth dissembleth with his lips, and layeth up deceit within him;
устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
25 When he speaketh fair, believe him not: for [there are] seven abominations in his heart.
коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
26 [Whose] hatred is covered by deceit, his wickedness shall be shewed before the [whole] congregation.
Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
27 Whoso diggeth a pit shall fall therein: and he that rolleth a stone, it will return upon him.
Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
28 A lying tongue hateth [those that are] afflicted by it; and a flattering mouth worketh ruin.
Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
