Proverbs 19
1 Better [is] the poor that walketh in his integrity, than [he that is] perverse in his lips, and is a fool.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 Also, [that] the soul [be] without knowledge, [it is] not good; and he that hasteth with [his] feet sinneth.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 The foolishness of man perverteth his way: and his heart fretteth against the LORD.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Wealth maketh many friends; but the poor is separated from his neighbour.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 A false witness shall not be unpunished, and [he that] speaketh lies shall not escape.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Many will intreat the favour of the prince: and every man [is] a friend to him that giveth gifts.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 All the brethren of the poor do hate him: how much more do his friends go far from him? he pursueth [them with] words, [yet] they [are] wanting [to him].
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 He that getteth wisdom loveth his own soul: he that keepeth understanding shall find good.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 A false witness shall not be unpunished, and [he that] speaketh lies shall perish.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 Delight is not seemly for a fool; much less for a servant to have rule over princes.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 The discretion of a man deferreth his anger; and [it is] his glory to pass over a transgression.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 The king’s wrath [is] as the roaring of a lion; but his favour [is] as dew upon the grass.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 A foolish son [is] the calamity of his father: and the contentions of a wife [are] a continual dropping.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 House and riches [are] the inheritance of fathers: and a prudent wife [is] from the LORD.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Slothfulness casteth into a deep sleep; and an idle soul shall suffer hunger.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 He that keepeth the commandment keepeth his own soul; [but] he that despiseth his ways shall die.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 He that hath pity upon the poor lendeth unto the LORD; and that which he hath given will he pay him again.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 Chasten thy son while there is hope, and let not thy soul spare for his crying.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 A man of great wrath shall suffer punishment: for if thou deliver [him], yet thou must do it again.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Hear counsel, and receive instruction, that thou mayest be wise in thy latter end.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 [There are] many devices in a man’s heart; nevertheless the counsel of the LORD, that shall stand.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 The desire of a man [is] his kindness: and a poor man [is] better than a liar.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 The fear of the LORD [tendeth] to life: and [he that hath it] shall abide satisfied; he shall not be visited with evil.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 A slothful [man] hideth his hand in [his] bosom, and will not so much as bring it to his mouth again.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 Smite a scorner, and the simple will beware: and reprove one that hath understanding, [and] he will understand knowledge.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 He that wasteth [his] father, [and] chaseth away [his] mother, [is] a son that causeth shame, and bringeth reproach.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 Cease, my son, to hear the instruction [that causeth] to err from the words of knowledge.
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 An ungodly witness scorneth judgment: and the mouth of the wicked devoureth iniquity.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 Judgments are prepared for scorners, and stripes for the back of fools.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
