Proverbs 17
1 Better [is] a dry morsel, and quietness therewith, than an house full of sacrifices [with] strife.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 A wise servant shall have rule over a son that causeth shame, and shall have part of the inheritance among the brethren.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 The fining pot [is] for silver, and the furnace for gold: but the LORD trieth the hearts.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 A wicked doer giveth heed to false lips; [and] a liar giveth ear to a naughty tongue.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Whoso mocketh the poor reproacheth his Maker: [and] he that is glad at calamities shall not be unpunished.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Children’s children [are] the crown of old men; and the glory of children [are] their fathers.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 Excellent speech becometh not a fool: much less do lying lips a prince.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 A gift [is as] a precious stone in the eyes of him that hath it: whithersoever it turneth, it prospereth.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 He that covereth a transgression seeketh love; but he that repeateth a matter separateth [very] friends.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 A reproof entereth more into a wise man than an hundred stripes into a fool.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 An evil [man] seeketh only rebellion: therefore a cruel messenger shall be sent against him.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Let a bear robbed of her whelps meet a man, rather than a fool in his folly.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 Whoso rewardeth evil for good, evil shall not depart from his house.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 The beginning of strife [is as] when one letteth out water: therefore leave off contention, before it be meddled with.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 He that justifieth the wicked, and he that condemneth the just, even they both [are] abomination to the LORD.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 Wherefore [is there] a price in the hand of a fool to get wisdom, seeing [he hath] no heart [to it]?
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 A friend loveth at all times, and a brother is born for adversity.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 A man void of understanding striketh hands, [and] becometh surety in the presence of his friend.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 He loveth transgression that loveth strife: [and] he that exalteth his gate seeketh destruction.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 He that hath a froward heart findeth no good: and he that hath a perverse tongue falleth into mischief.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 He that begetteth a fool [doeth it] to his sorrow: and the father of a fool hath no joy.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 A merry heart doeth good [like] a medicine: but a broken spirit drieth the bones.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 A wicked [man] taketh a gift out of the bosom to pervert the ways of judgment.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 Wisdom [is] before him that hath understanding; but the eyes of a fool [are] in the ends of the earth.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 A foolish son [is] a grief to his father, and bitterness to her that bare him.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 Also to punish the just [is] not good, [nor] to strike princes for equity.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 He that hath knowledge spareth his words: [and] a man of understanding is of an excellent spirit.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 Even a fool, when he holdeth his peace, is counted wise: [and] he that shutteth his lips [is esteemed] a man of understanding.
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
