Matthew 27
1 When the morning was come, all the chief priests and elders of the people took counsel against Jesus to put him to death:
А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
2 And when they had bound him, they led [him] away, and delivered him to Pontius Pilate the governor.
І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
3 Then Judas, which had betrayed him, when he saw that he was condemned, repented himself, and brought again the thirty pieces of silver to the chief priests and elders,
Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
4 Saying, I have sinned in that I have betrayed the innocent blood. And they said, What [is that] to us? see thou [to that].
та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
5 And he cast down the pieces of silver in the temple, and departed, and went and hanged himself.
І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
6 And the chief priests took the silver pieces, and said, It is not lawful for to put them into the treasury, because it is the price of blood.
А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
7 And they took counsel, and bought with them the potter’s field, to bury strangers in.
А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
8 Wherefore that field was called, The field of blood, unto this day.
чому й зветься те поле „полем крови“аж до сьогодні.
9 Then was fulfilled that which was spoken by Jeremy the prophet, saying, And they took the thirty pieces of silver, the price of him that was valued, whom they of the children of Israel did value;
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
10 And gave them for the potter’s field, as the Lord appointed me.
і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
11 And Jesus stood before the governor: and the governor asked him, saying, Art thou the King of the Jews? And Jesus said unto him, Thou sayest.
Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
12 And when he was accused of the chief priests and elders, he answered nothing.
Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
13 Then said Pilate unto him, Hearest thou not how many things they witness against thee?
Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
14 And he answered him to never a word; insomuch that the governor marvelled greatly.
А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
15 Now at [that] feast the governor was wont to release unto the people a prisoner, whom they would.
Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
16 And they had then a notable prisoner, called Barabbas.
Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
17 Therefore when they were gathered together, Pilate said unto them, Whom will ye that I release unto you? Barabbas, or Jesus which is called Christ?
І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
18 For he knew that for envy they had delivered him.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
19 When he was set down on the judgment seat, his wife sent unto him, saying, Have thou nothing to do with that just man: for I have suffered many things this day in a dream because of him.
Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
20 But the chief priests and elders persuaded the multitude that they should ask Barabbas, and destroy Jesus.
А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
21 The governor answered and said unto them, Whether of the twain will ye that I release unto you? They said, Barabbas.
Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“Вони ж відказали: „Варавву“.
22 Pilate saith unto them, What shall I do then with Jesus which is called Christ? [They] all say unto him, Let him be crucified.
Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
23 And the governor said, Why, what evil hath he done? But they cried out the more, saying, Let him be crucified.
А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
24 When Pilate saw that he could prevail nothing, but [that] rather a tumult was made, he took water, and washed [his] hands before the multitude, saying, I am innocent of the blood of this just person: see ye [to it].
І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
25 Then answered all the people, and said, His blood [be] on us, and on our children.
А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
26 Then released he Barabbas unto them: and when he had scourged Jesus, he delivered [him] to be crucified.
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
27 Then the soldiers of the governor took Jesus into the common hall, and gathered unto him the whole band [of soldiers].
Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
28 And they stripped him, and put on him a scarlet robe.
І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
29 And when they had platted a crown of thorns, they put [it] upon his head, and a reed in his right hand: and they bowed the knee before him, and mocked him, saying, Hail, King of the Jews!
І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
30 And they spit upon him, and took the reed, and smote him on the head.
І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
31 And after that they had mocked him, they took the robe off from him, and put his own raiment on him, and led him away to crucify [him].
А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
32 And as they came out, they found a man of Cyrene, Simon by name: him they compelled to bear his cross.
А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
33 And when they were come unto a place called Golgotha, that is to say, a place of a skull,
І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
34 They gave him vinegar to drink mingled with gall: and when he had tasted [thereof], he would not drink.
дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
35 And they crucified him, and parted his garments, casting lots: that it might be fulfilled which was spoken by the prophet, They parted my garments among them, and upon my vesture did they cast lots.
А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
36 And sitting down they watched him there;
І, посідавши, стерегли́ Його там.
37 And set up over his head his accusation written, THIS IS JESUS THE KING OF THE JEWS.
І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
38 Then were there two thieves crucified with him, one on the right hand, and another on the left.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
39 And they that passed by reviled him, wagging their heads,
А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
40 And saying, Thou that destroyest the temple, and buildest [it] in three days, save thyself. If thou be the Son of God, come down from the cross.
і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
41 Likewise also the chief priests mocking [him], with the scribes and elders, said,
Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
42 He saved others; himself he cannot save. If he be the King of Israel, let him now come down from the cross, and we will believe him.
„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
43 He trusted in God; let him deliver him now, if he will have him: for he said, I am the Son of God.
Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
44 The thieves also, which were crucified with him, cast the same in his teeth.
Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
45 Now from the sixth hour there was darkness over all the land unto the ninth hour.
А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
46 And about the ninth hour Jesus cried with a loud voice, saying, Eli, Eli, lama sabachthani? that is to say, My God, my God, why hast thou forsaken me?
А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
47 Some of them that stood there, when they heard [that], said, This [man] calleth for Elias.
Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
48 And straightway one of them ran, and took a spunge, and filled [it] with vinegar, and put [it] on a reed, and gave him to drink.
А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
49 The rest said, Let be, let us see whether Elias will come to save him.
Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
50 Jesus, when he had cried again with a loud voice, yielded up the ghost.
А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
51 And, behold, the veil of the temple was rent in twain from the top to the bottom; and the earth did quake, and the rocks rent;
І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
52 And the graves were opened; and many bodies of the saints which slept arose,
і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
53 And came out of the graves after his resurrection, and went into the holy city, and appeared unto many.
а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
54 Now when the centurion, and they that were with him, watching Jesus, saw the earthquake, and those things that were done, they feared greatly, saying, Truly this was the Son of God.
А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
55 And many women were there beholding afar off, which followed Jesus from Galilee, ministering unto him:
Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
56 Among which was Mary Magdalene, and Mary the mother of James and Joses, and the mother of Zebedee’s children.
Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
57 When the even was come, there came a rich man of Arimathæa, named Joseph, who also himself was Jesus’ disciple:
А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
58 He went to Pilate, and begged the body of Jesus. Then Pilate commanded the body to be delivered.
Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
59 And when Joseph had taken the body, he wrapped it in a clean linen cloth,
І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
60 And laid it in his own new tomb, which he had hewn out in the rock: and he rolled a great stone to the door of the sepulchre, and departed.
і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
61 And there was Mary Magdalene, and the other Mary, sitting over against the sepulchre.
Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
62 Now the next day, that followed the day of the preparation, the chief priests and Pharisees came together unto Pilate,
А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
63 Saying, Sir, we remember that that deceiver said, while he was yet alive, After three days I will rise again.
і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
64 Command therefore that the sepulchre be made sure until the third day, lest his disciples come by night, and steal him away, and say unto the people, He is risen from the dead: so the last error shall be worse than the first.
Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
65 Pilate said unto them, Ye have a watch: go your way, make [it] as sure as ye can.
Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
66 So they went, and made the sepulchre sure, sealing the stone, and setting a watch.
І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.
