Mark 9
1 And he said unto them, Verily I say unto you, That there be some of them that stand here, which shall not taste of death, till they have seen the kingdom of God come with power.
І сказав: «Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого, що прийшло в силі».
2 And after six days Jesus taketh [with him] Peter, and James, and John, and leadeth them up into an high mountain apart by themselves: and he was transfigured before them.
Через шість днів Ісус узяв із Собою Петра, Якова та Івана й вивів тільки їх на високу гору. Там Він преобразився перед ними:
3 And his raiment became shining, exceeding white as snow; so as no fuller on earth can white them.
Його одяг став блискучим і таким білим, що жоден відбілювач у світі не міг би так відбілити.
4 And there appeared unto them Elias with Moses: and they were talking with Jesus.
І з’явились їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ісусом.
5 And Peter answered and said to Jesus, Master, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elias.
Петро сказав Ісусові: «Равві, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі».
6 For he wist not what to say; for they were sore afraid.
Бо не знав, що сказати, такі налякані були.
7 And there was a cloud that overshadowed them: and a voice came out of the cloud, saying, This is my beloved Son: hear him.
Тоді з’явилася хмара, яка накрила їх, і з хмари промовив голос: «Це Син Мій улюблений, Його слухайте!»
8 And suddenly, when they had looked round about, they saw no man any more, save Jesus only with themselves.
І раптом, подивившись навкруги, вони нікого не побачили, окрім Ісуса.
9 And as they came down from the mountain, he charged them that they should tell no man what things they had seen, till the Son of man were risen from the dead.
Коли вони сходили з гори, [Ісус] наказав їм, щоб не казали нікому про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10 And they kept that saying with themselves, questioning one with another what the rising from the dead should mean.
Вони зберегли це Слово для себе, тільки міркували між собою, що означає воскресіння з мертвих.
11 And they asked him, saying, Why say the scribes that Elias must first come?
Потім вони запитали Його: ―Чому книжники кажуть, що Ілля має прийти першим?
12 And he answered and told them, Elias verily cometh first, and restoreth all things; and how it is written of the Son of man, that he must suffer many things, and be set at nought.
[Ісус] відповів: ―Ілля дійсно має прийти першим, щоб відновити все. І, як написано про Сина Людського, Він має багато постраждати та бути приниженим.
13 But I say unto you, That Elias is indeed come, and they have done unto him whatsoever they listed, as it is written of him.
Але кажу вам: Ілля прийшов, і вони вчинили з ним усе, що схотіли, як написано про нього.
14 And when he came to [his] disciples, he saw a great multitude about them, and the scribes questioning with them.
Повернувшись до [інших] учнів, вони побачили навколо них великий натовп і книжників, які сперечалися з ними.
15 And straightway all the people, when they beheld him, were greatly amazed, and running to [him] saluted him.
Як тільки ці люди побачили Ісуса, здивувалися й побігли привітати Його.
16 And he asked the scribes, What question ye with them?
Він запитав їх: ―Чому ви сперечалися з ними?
17 And one of the multitude answered and said, Master, I have brought unto thee my son, which hath a dumb spirit;
Один чоловік із натовпу відповів: ―Учителю, я привів до Тебе мого сина, бо він одержимий духом німоти.
18 And wheresoever he taketh him, he teareth him: and he foameth, and gnasheth with his teeth, and pineth away: and I spake to thy disciples that they should cast him out; and they could not.
Коли дух його хапає, то кидає на землю, з рота йде піна, хлопчик скрегоче зубами й ціпеніє. Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
19 He answereth him, and saith, O faithless generation, how long shall I be with you? how long shall I suffer you? bring him unto me.
[Ісус] у відповідь сказав: ―О роде невірний, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть хлопчика до Мене!
20 And they brought him unto him: and when he saw him, straightway the spirit tare him; and he fell on the ground, and wallowed foaming.
І привели хлопчика до Ісуса. Коли дух побачив Ісуса, відразу кинув хлопчика в судоми. Той, упавши на землю, покотився й пустив піну з рота.
21 And he asked his father, How long is it ago since this came unto him? And he said, Of a child.
Ісус запитав його батька: ―Скільки часу з ним таке? Він відповів: ―З дитинства.
22 And ofttimes it hath cast him into the fire, and into the waters, to destroy him: but if thou canst do any thing, have compassion on us, and help us.
Часто [дух] кидає його у вогонь або у воду, щоб вбити його. Якщо можеш щось зробити, допоможи нам. Змилуйся над нами.
23 Jesus said unto him, If thou canst believe, all things [are] possible to him that believeth.
Ісус же сказав йому: ―Якщо можеш?! Усе можливе для того, хто вірує!
24 And straightway the father of the child cried out, and said with tears, Lord, I believe; help thou mine unbelief.
Тоді батько хлопчика скрикнув: ― Вірую! Допоможи моєму невірству.
25 When Jesus saw that the people came running together, he rebuked the foul spirit, saying unto him, [Thou] dumb and deaf spirit, I charge thee, come out of him, and enter no more into him.
Коли Ісус побачив, що люди збігаються, то наказав нечистому духові, кажучи: «Духу німий та глухий, наказую тобі: вийди з нього й більше не заходь у нього!»
26 And [the spirit] cried, and rent him sore, and came out of him: and he was as one dead; insomuch that many said, He is dead.
Скрикнувши, [дух] сильно потряс хлопця в конвульсіях і вийшов із нього. Хлопець став як мертвий, так що багато хто говорив, що він помер.
27 But Jesus took him by the hand, and lifted him up; and he arose.
Але Ісус узяв його за руку, підняв його, і він устав.
28 And when he was come into the house, his disciples asked him privately, Why could not we cast him out?
Пізніше, коли Ісус увійшов у дім, учні наодинці запитали Його: ―Чому ми не змогли вигнати демона?
29 And he said unto them, This kind can come forth by nothing, but by prayer and fasting.
Ісус відповів: ―Цей рід можна вигнати лише молитвою та постом.
30 And they departed thence, and passed through Galilee; and he would not that any man should know [it].
Вийшовши звідти, вони пройшли через Галілею. [Ісус] не хотів, щоб хтось дізнався про це,
31 For he taught his disciples, and said unto them, The Son of man is delivered into the hands of men, and they shall kill him; and after that he is killed, he shall rise the third day.
бо Він навчав Своїх учнів та казав їм: «Син Людський буде виданий у руки людські. Його вб’ють, але через три дні Він воскресне».
32 But they understood not that saying, and were afraid to ask him.
Однак [учні] не зрозуміли цих слів, а спитати Його боялися.
33 And he came to Capernaum: and being in the house he asked them, What was it that ye disputed among yourselves by the way?
Коли вони прийшли в Капернаум і були в домі, [Ісус] запитав їх: ―Про що ви говорили в дорозі?
34 But they held their peace: for by the way they had disputed among themselves, who [should be] the greatest.
Але вони мовчали, тому що в дорозі сперечалися між собою, хто з них найбільший.
35 And he sat down, and called the twelve, and saith unto them, If any man desire to be first, [the same] shall be last of all, and servant of all.
Тоді [Ісус] присів, покликав до Себе дванадцятьох і сказав їм: ―Якщо хтось хоче бути першим, той хай буде останнім серед усіх та слугою для всіх.
36 And he took a child, and set him in the midst of them: and when he had taken him in his arms, he said unto them,
[Ісус] узяв дитину, поставив посеред них і, обійнявши її, сказав їм:
37 Whosoever shall receive one of such children in my name, receiveth me: and whosoever shall receive me, receiveth not me, but him that sent me.
―Хто приймає таку дитину в ім’я Моє, той не Мене приймає, а Того, Хто надіслав Мене.
38 And John answered him, saying, Master, we saw one casting out devils in thy name, and he followeth not us: and we forbad him, because he followeth not us.
Іван сказав Йому: ―Учителю, ми бачили когось, хто Твоїм ім’ям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.
39 But Jesus said, Forbid him not: for there is no man which shall do a miracle in my name, that can lightly speak evil of me.
Але Ісус сказав: ―Не зупиняйте його, бо немає такого, хто б робив чудо в ім’я Моє й відразу злословив би Мене.
40 For he that is not against us is on our part.
Той, хто не проти нас, той за нас.
41 For whosoever shall give you a cup of water to drink in my name, because ye belong to Christ, verily I say unto you, he shall not lose his reward.
Адже хто подасть вам чашу води в ім’я [Моє], бо ви Христові, – істинно кажу вам, – не втратить своєї винагороди.
42 And whosoever shall offend one of [these] little ones that believe in me, it is better for him that a millstone were hanged about his neck, and he were cast into the sea.
Якщо хтось спокусить одного з цих малих, що вірують у Мене, то було б краще, якби йому повісили млинове жорно на шию й кинули в море.
43 And if thy hand offend thee, cut it off: it is better for thee to enter into life maimed, than having two hands to go into hell, into the fire that never shall be quenched: (Geenna g1067)
Якщо твоя рука спокушає тебе, відрубай її. Краще тобі увійти в життя покаліченим, ніж, маючи дві руки, іти до Геєни, у вогонь незгасимий, (Geenna g1067)
44 Where their worm dieth not, and the fire is not quenched.
де черв’як їхній не вмирає і вогонь не гасне.
45 And if thy foot offend thee, cut it off: it is better for thee to enter halt into life, than having two feet to be cast into hell, into the fire that never shall be quenched: (Geenna g1067)
Якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її. Краще тобі увійти в життя покаліченим чи кульгавим, ніж, маючи дві ноги, бути вкинутим до Геєни, (Geenna g1067)
46 Where their worm dieth not, and the fire is not quenched.
де черв’як їхній не вмирає і вогонь не гасне.
47 And if thine eye offend thee, pluck it out: it is better for thee to enter into the kingdom of God with one eye, than having two eyes to be cast into hell fire: (Geenna g1067)
Якщо твоє око спокушає тебе, вирви його. Краще тобі увійти до Царства Божого однооким, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у Геєну, (Geenna g1067)
48 Where their worm dieth not, and the fire is not quenched.
«де черв’як їхній не вмирає і вогонь не гасне».
49 For every one shall be salted with fire, and every sacrifice shall be salted with salt.
Бо кожен буде вогнем посолений і кожна жертва буде посолена сіллю.
50 Salt [is] good: but if the salt have lost his saltness, wherewith will ye season it? Have salt in yourselves, and have peace one with another.
Сіль – добра річ, але якщо сіль втратить солоність, як її знов зробити солоною? Майте сіль самі в собі та зберігайте мир між собою.
