Mark 4
1 And he began again to teach by the sea side: and there was gathered unto him a great multitude, so that he entered into a ship, and sat in the sea; and the whole multitude was by the sea on the land.
[Ісус] знов почав навчати на березі моря. І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів [у ньому] на морі, а всі люди були біля моря, на березі.
2 And he taught them many things by parables, and said unto them in his doctrine,
Він багато навчав їх притчами й казав до них у Своєму навчанні:
3 Hearken; Behold, there went out a sower to sow:
«Слухайте! Ось сіяч вийшов сіяти.
4 And it came to pass, as he sowed, some fell by the way side, and the fowls of the air came and devoured it up.
Коли він сіяв, деякі [зерна] впали біля дороги; прилетіли птахи та повидзьобували їх.
5 And some fell on stony ground, where it had not much earth; and immediately it sprang up, because it had no depth of earth:
Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока.
6 But when the sun was up, it was scorched; and because it had no root, it withered away.
Коли зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли.
7 And some fell among thorns, and the thorns grew up, and choked it, and it yielded no fruit.
Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та задушили їх, і не дали врожаю.
8 And other fell on good ground, and did yield fruit that sprang up and increased; and brought forth, some thirty, and some sixty, and some an hundred.
А інші впали в добру землю та дали врожай, який зійшов, виріс та вродив у тридцять, у шістдесят та в сто разів [більше]».
9 And he said unto them, He that hath ears to hear, let him hear.
І сказав: «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»
10 And when he was alone, they that were about him with the twelve asked of him the parable.
Коли Ісус залишився на самоті, ті, що були разом із Ним та дванадцятьма, запитали Його про притчі.
11 And he said unto them, Unto you it is given to know the mystery of the kingdom of God: but unto them that are without, all [these] things are done in parables:
Він відповів: «Вам дана таємниця Царства Божого, а для тих, хто ззовні, усе в притчах,
12 That seeing they may see, and not perceive; and hearing they may hear, and not understand; lest at any time they should be converted, and [their] sins should be forgiven them.
щоб „дивлячись очима, не бачили і, слухаючи вухами, не розуміли, щоб не повернулися і щоб не були прощені!“»
13 And he said unto them, Know ye not this parable? and how then will ye know all parables?
Потім сказав: «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? Як тоді ви зрозумієте всі притчі?
14 The sower soweth the word.
Сіяч сіє Слово.
15 And these are they by the way side, where the word is sown; but when they have heard, Satan cometh immediately, and taketh away the word that was sown in their hearts.
Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що чують Слово; але коли чують, відразу приходить сатана й забирає Слово, посіяне в них.
16 And these are they likewise which are sown on stony ground; who, when they have heard the word, immediately receive it with gladness;
Посіяне на кам’янисту землю означає тих, що, почувши Слово, відразу з радістю приймають його.
17 And have no root in themselves, and so endure but for a time: afterward, when affliction or persecution ariseth for the word’s sake, immediately they are offended.
Але не мають коріння в собі, є тимчасовими. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, вони відразу відпадають.
18 And these are they which are sown among thorns; such as hear the word,
Посіяне серед тернів означає тих, що чують Слово,
19 And the cares of this world, and the deceitfulness of riches, and the lusts of other things entering in, choke the word, and it becometh unfruitful. (aiōn g165)
але турботи цього віку, омана багатства та інших бажань придушують Слово, і воно залишається безплідним. (aiōn g165)
20 And these are they which are sown on good ground; such as hear the word, and receive [it], and bring forth fruit, some thirtyfold, some sixty, and some an hundred.
А посіяне в добру землю означає тих, що чують Слово, приймають його та приносять врожай: один у тридцять, інший у шістдесят, інший у сто разів більший».
21 And he said unto them, Is a candle brought to be put under a bushel, or under a bed? and not to be set on a candlestick?
[Ісус] сказав їм: «Хіба хтось приносить світильник, щоб поставити його під посудину або під ліжко? Ні, його приносять, щоб поставити на поставець.
22 For there is nothing hid, which shall not be manifested; neither was any thing kept secret, but that it should come abroad.
Бо немає нічого прихованого, що не було б відкритим, і нічого таємного, що не виявилося б.
23 If any man have ears to hear, let him hear.
Якщо хтось має вуха, нехай слухає!»
24 And he said unto them, Take heed what ye hear: with what measure ye mete, it shall be measured to you: and unto you that hear shall more be given.
І сказав їм: «Будьте уважні, що ви чуєте. Адже якою мірою міряєте ви, такою і вам виміряють і додадуть вам.
25 For he that hath, to him shall be given: and he that hath not, from him shall be taken even that which he hath.
Бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».
26 And he said, So is the kingdom of God, as if a man should cast seed into the ground;
Він сказав: «Царство Боже схоже на чоловіка, який засіяв поле.
27 And should sleep, and rise night and day, and the seed should spring and grow up, he knoweth not how.
І чи спить чоловік, чи прокидається, вночі чи вдень, насіння сходить та росте, а як це – він сам не знає.
28 For the earth bringeth forth fruit of herself; first the blade, then the ear, after that the full corn in the ear.
Земля сама приносить плід: спочатку стебло, потім колос, а потім повний колос зерна.
29 But when the fruit is brought forth, immediately he putteth in the sickle, because the harvest is come.
Коли ж врожай дозріває, він одразу надсилає [женців] із серпами, бо настали жнива».
30 And he said, Whereunto shall we liken the kingdom of God? or with what comparison shall we compare it?
І сказав Він: «До чого подібне Царство Боже? Якою притчею його пояснити?
31 [It is] like a grain of mustard seed, which, when it is sown in the earth, is less than all the seeds that be in the earth:
Воно подібне до гірчичного зерна. Коли його сіють у землю, воно є найменшим серед усього насіння на землі,
32 But when it is sown, it groweth up, and becometh greater than all herbs, and shooteth out great branches; so that the fowls of the air may lodge under the shadow of it.
але коли виростає, стає більшим за всі рослини й пускає великі гілки, так що птахи небесні можуть гніздитися в його тіні».
33 And with many such parables spake he the word unto them, as they were able to hear [it].
Багатьма такими притчами Він говорив їм Слово, стільки, скільки вони могли зрозуміти.
34 But without a parable spake he not unto them: and when they were alone, he expounded all things to his disciples.
Не говорив їм без притчі, але коли був наодинці зі Своїми учнями, пояснював їм усе.
35 And the same day, when the even was come, he saith unto them, Let us pass over unto the other side.
Коли настав вечір, Ісус сказав їм: «Переплиньмо на другий бік».
36 And when they had sent away the multitude, they took him even as he was in the ship. And there were also with him other little ships.
Відпустивши людей, вони сіли в човен, де вже був [Ісус]. Інші човни попливли за ними.
37 And there arose a great storm of wind, and the waves beat into the ship, so that it was now full.
І здійнялася велика буря, і хвилі почали заливати човен, так що він вже наповнювався водою.
38 And he was in the hinder part of the ship, asleep on a pillow: and they awake him, and say unto him, Master, carest thou not that we perish?
Ісус був на кормі та спав на подушці. Учні розбудили Його, кажучи: ―Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39 And he arose, and rebuked the wind, and said unto the sea, Peace, be still. And the wind ceased, and there was a great calm.
Уставши, Він наказав вітрові та сказав морю: ―Тихо! Заспокойся! Вітер стих, і настала велика тиша.
40 And he said unto them, Why are ye so fearful? how is it that ye have no faith?
Він сказав їм: ―Чому ви злякалися? Чому ви все ще не маєте віри?
41 And they feared exceedingly, and said one to another, What manner of man is this, that even the wind and the sea obey him?
Перелякані, вони казали один одному: ―Хто ж Він такий, що навіть вітер та море підкоряються Йому?
