Luke 22
1 Now the feast of unleavened bread drew nigh, which is called the Passover.
Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
2 And the chief priests and scribes sought how they might kill him; for they feared the people.
А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
3 Then entered Satan into Judas surnamed Iscariot, being of the number of the twelve.
Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
4 And he went his way, and communed with the chief priests and captains, how he might betray him unto them.
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
5 And they were glad, and covenanted to give him money.
Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
6 And he promised, and sought opportunity to betray him unto them in the absence of the multitude.
І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
7 Then came the day of unleavened bread, when the passover must be killed.
І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
8 And he sent Peter and John, saying, Go and prepare us the passover, that we may eat.
І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
9 And they said unto him, Where wilt thou that we prepare?
А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
10 And he said unto them, Behold, when ye are entered into the city, there shall a man meet you, bearing a pitcher of water; follow him into the house where he entereth in.
А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
11 And ye shall say unto the goodman of the house, The Master saith unto thee, Where is the guestchamber, where I shall eat the passover with my disciples?
І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
12 And he shall shew you a large upper room furnished: there make ready.
I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
13 And they went, and found as he had said unto them: and they made ready the passover.
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
14 And when the hour was come, he sat down, and the twelve apostles with him.
А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
15 And he said unto them, With desire I have desired to eat this passover with you before I suffer:
І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
16 For I say unto you, I will not any more eat thereof, until it be fulfilled in the kingdom of God.
Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
17 And he took the cup, and gave thanks, and said, Take this, and divide [it] among yourselves:
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
18 For I say unto you, I will not drink of the fruit of the vine, until the kingdom of God shall come.
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
19 And he took bread, and gave thanks, and brake [it], and gave unto them, saying, This is my body which is given for you: this do in remembrance of me.
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
20 Likewise also the cup after supper, saying, This cup [is] the new testament in my blood, which is shed for you.
По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21 But, behold, the hand of him that betrayeth me [is] with me on the table.
Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
22 And truly the Son of man goeth, as it was determined: but woe unto that man by whom he is betrayed!
Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
23 And they began to enquire among themselves, which of them it was that should do this thing.
А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
24 And there was also a strife among them, which of them should be accounted the greatest.
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 And he said unto them, The kings of the Gentiles exercise lordship over them; and they that exercise authority upon them are called benefactors.
Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
26 But ye [shall] not [be] so: but he that is greatest among you, let him be as the younger; and he that is chief, as he that doth serve.
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
27 For whether [is] greater, he that sitteth at meat, or he that serveth? [is] not he that sitteth at meat? but I am among you as he that serveth.
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
28 Ye are they which have continued with me in my temptations.
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
29 And I appoint unto you a kingdom, as my Father hath appointed unto me;
і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 That ye may eat and drink at my table in my kingdom, and sit on thrones judging the twelve tribes of Israel.
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
31 And the Lord said, Simon, Simon, behold, Satan hath desired [to have] you, that he may sift [you] as wheat:
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
32 But I have prayed for thee, that thy faith fail not: and when thou art converted, strengthen thy brethren.
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
33 And he said unto him, Lord, I am ready to go with thee, both into prison, and to death.
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
34 And he said, I tell thee, Peter, the cock shall not crow this day, before that thou shalt thrice deny that thou knowest me.
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
35 And he said unto them, When I sent you without purse, and scrip, and shoes, lacked ye any thing? And they said, Nothing.
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
36 Then said he unto them, But now, he that hath a purse, let him take [it], and likewise [his] scrip: and he that hath no sword, let him sell his garment, and buy one.
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 For I say unto you, that this that is written must yet be accomplished in me, And he was reckoned among the transgressors: for the things concerning me have an end.
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
38 And they said, Lord, behold, here [are] two swords. And he said unto them, It is enough.
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
39 And he came out, and went, as he was wont, to the mount of Olives; and his disciples also followed him.
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40 And when he was at the place, he said unto them, Pray that ye enter not into temptation.
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
41 And he was withdrawn from them about a stone’s cast, and kneeled down, and prayed,
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
42 Saying, Father, if thou be willing, remove this cup from me: nevertheless not my will, but thine, be done.
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
43 And there appeared an angel unto him from heaven, strengthening him.
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
44 And being in an agony he prayed more earnestly: and his sweat was as it were great drops of blood falling down to the ground.
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
45 And when he rose up from prayer, and was come to his disciples, he found them sleeping for sorrow,
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
46 And said unto them, Why sleep ye? rise and pray, lest ye enter into temptation.
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47 And while he yet spake, behold a multitude, and he that was called Judas, one of the twelve, went before them, and drew near unto Jesus to kiss him.
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
48 But Jesus said unto him, Judas, betrayest thou the Son of man with a kiss?
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
49 When they which were about him saw what would follow, they said unto him, Lord, shall we smite with the sword?
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
50 And one of them smote the servant of the high priest, and cut off his right ear.
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
51 And Jesus answered and said, Suffer ye thus far. And he touched his ear, and healed him.
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
52 Then Jesus said unto the chief priests, and captains of the temple, and the elders, which were come to him, Be ye come out, as against a thief, with swords and staves?
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
53 When I was daily with you in the temple, ye stretched forth no hands against me: but this is your hour, and the power of darkness.
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
54 Then took they him, and led [him], and brought him into the high priest’s house. And Peter followed afar off.
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
55 And when they had kindled a fire in the midst of the hall, and were set down together, Peter sat down among them.
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56 But a certain maid beheld him as he sat by the fire, and earnestly looked upon him, and said, This man was also with him.
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
57 And he denied him, saying, Woman, I know him not.
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
58 And after a little while another saw him, and said, Thou art also of them. And Peter said, Man, I am not.
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
59 And about the space of one hour after another confidently affirmed, saying, Of a truth this [fellow] also was with him: for he is a Galilæan.
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
60 And Peter said, Man, I know not what thou sayest. And immediately, while he yet spake, the cock crew.
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61 And the Lord turned, and looked upon Peter. And Peter remembered the word of the Lord, how he had said unto him, Before the cock crow, thou shalt deny me thrice.
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
62 And Peter went out, and wept bitterly.
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63 And the men that held Jesus mocked him, and smote [him].
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
64 And when they had blindfolded him, they struck him on the face, and asked him, saying, Prophesy, who is it that smote thee?
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
65 And many other things blasphemously spake they against him.
І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
66 And as soon as it was day, the elders of the people and the chief priests and the scribes came together, and led him into their council, saying,
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
67 Art thou the Christ? tell us. And he said unto them, If I tell you, ye will not believe:
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
68 And if I also ask [you], ye will not answer me, nor let [me] go.
А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
69 Hereafter shall the Son of man sit on the right hand of the power of God.
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
70 Then said they all, Art thou then the Son of God? And he said unto them, Ye say that I am.
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
71 And they said, What need we any further witness? for we ourselves have heard of his own mouth.
А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
