Luke 1
1 Forasmuch as many have taken in hand to set forth in order a declaration of those things which are most surely believed among us,
Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами,
2 Even as they delivered them unto us, which from the beginning were eyewitnesses, and ministers of the word;
у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова,
3 It seemed good to me also, having had perfect understanding of all things from the very first, to write unto thee in order, most excellent Theophilus,
то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно,
4 That thou mightest know the certainty of those things, wherein thou hast been instructed.
щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.
5 There was in the days of Herod, the king of Judæa, a certain priest named Zacharias, of the course of Abia: and his wife [was] of the daughters of Aaron, and her name [was] Elisabeth.
За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія, та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона.
6 And they were both righteous before God, walking in all the commandments and ordinances of the Lord blameless.
Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа.
7 And they had no child, because that Elisabeth was barren, and they both were [now] well stricken in years.
У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку.
8 And it came to pass, that while he executed the priest’s office before God in the order of his course,
Одного разу, коли [Захарія] за порядком своєї черги служив перед Богом,
9 According to the custom of the priest’s office, his lot was to burn incense when he went into the temple of the Lord.
згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити.
10 And the whole multitude of the people were praying without at the time of incense.
Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити.
11 And there appeared unto him an angel of the Lord standing on the right side of the altar of incense.
Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння.
12 And when Zacharias saw [him], he was troubled, and fear fell upon him.
Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його.
13 But the angel said unto him, Fear not, Zacharias: for thy prayer is heard; and thy wife Elisabeth shall bear thee a son, and thou shalt call his name John.
Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван.
14 And thou shalt have joy and gladness; and many shall rejoice at his birth.
Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню.
15 For he shall be great in the sight of the Lord, and shall drink neither wine nor strong drink; and he shall be filled with the Holy Ghost, even from his mother’s womb.
Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері.
16 And many of the children of Israel shall he turn to the Lord their God.
І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого.
17 And he shall go before him in the spirit and power of Elias, to turn the hearts of the fathers to the children, and the disobedient to the wisdom of the just; to make ready a people prepared for the Lord.
Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.
18 And Zacharias said unto the angel, Whereby shall I know this? for I am an old man, and my wife well stricken in years.
Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах.
19 And the angel answering said unto him, I am Gabriel, that stand in the presence of God; and am sent to speak unto thee, and to shew thee these glad tidings.
Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку,
20 And, behold, thou shalt be dumb, and not able to speak, until the day that these things shall be performed, because thou believest not my words, which shall be fulfilled in their season.
але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
21 And the people waited for Zacharias, and marvelled that he tarried so long in the temple.
Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
22 And when he came out, he could not speak unto them: and they perceived that he had seen a vision in the temple: for he beckoned unto them, and remained speechless.
Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. [Захарія] звертався до них знаками та залишався німим.
23 And it came to pass, that, as soon as the days of his ministration were accomplished, he departed to his own house.
Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
24 And after those days his wife Elisabeth conceived, and hid herself five months, saying,
Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи:
25 Thus hath the Lord dealt with me in the days wherein he looked on [me], to take away my reproach among men.
«Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
26 And in the sixth month the angel Gabriel was sent from God unto a city of Galilee, named Nazareth,
Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
27 To a virgin espoused to a man whose name was Joseph, of the house of David; and the virgin’s name [was] Mary.
до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія.
28 And the angel came in unto her, and said, Hail, [thou that art] highly favoured, the Lord [is] with thee: blessed [art] thou among women.
Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками.
29 And when she saw [him], she was troubled at his saying, and cast in her mind what manner of salutation this should be.
Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання.
30 And the angel said unto her, Fear not, Mary: for thou hast found favour with God.
Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
31 And, behold, thou shalt conceive in thy womb, and bring forth a son, and shalt call his name JESUS.
Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус.
32 He shall be great, and shall be called the Son of the Highest: and the Lord God shall give unto him the throne of his father David:
Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.
33 And he shall reign over the house of Jacob for ever; and of his kingdom there shall be no end. (aiōn g165)
Він царюватиме над домом Якова повіки, і Його Царству не буде кінця. (aiōn g165)
34 Then said Mary unto the angel, How shall this be, seeing I know not a man?
Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком?
35 And the angel answered and said unto her, The Holy Ghost shall come upon thee, and the power of the Highest shall overshadow thee: therefore also that holy thing which shall be born of thee shall be called the Son of God.
У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим.
36 And, behold, thy cousin Elisabeth, she hath also conceived a son in her old age: and this is the sixth month with her, who was called barren.
Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною,
37 For with God nothing shall be impossible.
бо у Бога ніяке слово не буває безсилим.
38 And Mary said, Behold the handmaid of the Lord; be it unto me according to thy word. And the angel departed from her.
Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
39 And Mary arose in those days, and went into the hill country with haste, into a city of Juda;
Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних.
40 And entered into the house of Zacharias, and saluted Elisabeth.
Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
41 And it came to pass, that, when Elisabeth heard the salutation of Mary, the babe leaped in her womb; and Elisabeth was filled with the Holy Ghost:
Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим.
42 And she spake out with a loud voice, and said, Blessed [art] thou among women, and blessed [is] the fruit of thy womb.
Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш!
43 And whence [is] this to me, that the mother of my Lord should come to me?
І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
44 For, lo, as soon as the voice of thy salutation sounded in mine ears, the babe leaped in my womb for joy.
Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості.
45 And blessed [is] she that believed: for there shall be a performance of those things which were told her from the Lord.
Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!
46 And Mary said, My soul doth magnify the Lord,
І сказала Марія: «Величає душа моя Господа,
47 And my spirit hath rejoiced in God my Saviour.
та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму,
48 For he hath regarded the low estate of his handmaiden: for, behold, from henceforth all generations shall call me blessed.
бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною,
49 For he that is mighty hath done to me great things; and holy [is] his name.
бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його!
50 And his mercy [is] on them that fear him from generation to generation.
Милість Свою Він [показує] з роду в рід тим, хто боїться Його.
51 He hath shewed strength with his arm; he hath scattered the proud in the imagination of their hearts.
Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх.
52 He hath put down the mighty from [their] seats, and exalted them of low degree.
Скинув сильних з престолу та підняв принижених.
53 He hath filled the hungry with good things; and the rich he hath sent empty away.
Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим.
54 He hath holpen his servant Israel, in remembrance of [his] mercy;
Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість,
так, як обіцяв батькам нашим, Авраамові та нащадкам його повіки!» (aiōn g165)
56 And Mary abode with her about three months, and returned to her own house.
Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.
57 Now Elisabeth’s full time came that she should be delivered; and she brought forth a son.
Коли настав час, Єлизавета народила сина.
58 And her neighbours and her cousins heard how the Lord had shewed great mercy upon her; and they rejoiced with her.
І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею.
59 And it came to pass, that on the eighth day they came to circumcise the child; and they called him Zacharias, after the name of his father.
Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія.
60 And his mother answered and said, Not [so]; but he shall be called John.
Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван.
61 And they said unto her, There is none of thy kindred that is called by this name.
А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям.
62 And they made signs to his father, how he would have him called.
Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати.
63 And he asked for a writing table, and wrote, saying, His name is John. And they marvelled all.
Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися.
64 And his mouth was opened immediately, and his tongue [loosed], and he spake, and praised God.
Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога.
65 And fear came on all that dwelt round about them: and all these sayings were noised abroad throughout all the hill country of Judæa.
І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події.
66 And all they that heard [them] laid [them] up in their hearts, saying, What manner of child shall this be! And the hand of the Lord was with him.
Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.
67 And his father Zacharias was filled with the Holy Ghost, and prophesied, saying,
Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати:
68 Blessed [be] the Lord God of Israel; for he hath visited and redeemed his people,
«Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій.
69 And hath raised up an horn of salvation for us in the house of his servant David;
Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого,
70 As he spake by the mouth of his holy prophets, which have been since the world began: (aiōn g165)
як заповів колись у давнину через вуста Своїх святих пророків, (aiōn g165)
71 That we should be saved from our enemies, and from the hand of all that hate us;
що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас.
72 To perform the mercy [promised] to our fathers, and to remember his holy covenant;
Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт,
73 The oath which he sware to our father Abraham,
обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму, –
74 That he would grant unto us, that we being delivered out of the hand of our enemies might serve him without fear,
визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху
75 In holiness and righteousness before him, all the days of our life.
у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші.
76 And thou, child, shalt be called the prophet of the Highest: for thou shalt go before the face of the Lord to prepare his ways;
І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому,
77 To give knowledge of salvation unto his people by the remission of their sins,
щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх.
78 Through the tender mercy of our God; whereby the dayspring from on high hath visited us,
Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти,
79 To give light to them that sit in darkness and [in] the shadow of death, to guide our feet into the way of peace.
щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру».
80 And the child grew, and waxed strong in spirit, and was in the deserts till the day of his shewing unto Israel.
Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.
