John 8
1 Jesus went unto the mount of Olives.
Ісус же пійшов на гору Оливну.
2 And early in the morning he came again into the temple, and all the people came unto him; and he sat down, and taught them.
Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх.
3 And the scribes and Pharisees brought unto him a woman taken in adultery; and when they had set her in the midst,
Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині,
4 They say unto him, Master, this woman was taken in adultery, in the very act.
кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.
5 Now Moses in the law commanded us, that such should be stoned: but what sayest thou?
В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш?
6 This they said, tempting him, that they might have to accuse him. But Jesus stooped down, and with [his] finger wrote on the ground, [ as though he heard them not].
Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'.
7 So when they continued asking him, he lifted up himself, and said unto them, He that is without sin among you, let him first cast a stone at her.
Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.
8 And again he stooped down, and wrote on the ground.
І, знов, схилившись до долу, писав по землї.
9 And they which heard [it], being convicted by [their own] conscience, went out one by one, beginning at the eldest, [even] unto the last: and Jesus was left alone, and the woman standing in the midst.
Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і воетавсь один Ісус та жінка, стоячи посередині.
10 When Jesus had lifted up himself, and saw none but the woman, he said unto her, Woman, where are those thine accusers? hath no man condemned thee?
Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив?
11 She said, No man, Lord. And Jesus said unto her, Neither do I condemn thee: go, and sin no more.
Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.
12 Then spake Jesus again unto them, saying, I am the light of the world: he that followeth me shall not walk in darkness, but shall have the light of life.
Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.
13 The Pharisees therefore said unto him, Thou bearest record of thyself; thy record is not true.
Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченнє Твоє неправдиве.
14 Jesus answered and said unto them, Though I bear record of myself, [yet] my record is true: for I know whence I came, and whither I go; but ye cannot tell whence I come, and whither I go.
Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду.
15 Ye judge after the flesh; I judge no man.
Ви по тілу судите; я не суджу нікого.
16 And yet if I judge, my judgment is true: for I am not alone, but I and the Father that sent me.
Коли я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець.
17 It is also written in your law, that the testimony of two men is true.
І в законі ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.
18 I am one that bear witness of myself, and the Father that sent me beareth witness of me.
Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.
19 Then said they unto him, Where is thy Father? Jesus answered, Ye neither know me, nor my Father: if ye had known me, ye should have known my Father also.
Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.
20 These words spake Jesus in the treasury, as he taught in the temple: and no man laid hands on him; for his hour was not yet come.
Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.
21 Then said Jesus again unto them, I go my way, and ye shall seek me, and shall die in your sins: whither I go, ye cannot come.
Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти.
22 Then said the Jews, Will he kill himself? because he saith, Whither I go, ye cannot come.
Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?
23 And he said unto them, Ye are from beneath; I am from above: ye are of this world; I am not of this world.
І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.
24 I said therefore unto you, that ye shall die in your sins: for if ye believe not that I am [he], ye shall die in your sins.
Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.
25 Then said they unto him, Who art thou? And Jesus saith unto them, Even [the same] that I said unto you from the beginning.
Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глалолю вам.
26 I have many things to say and to judge of you: but he that sent me is true; and I speak to the world those things which I have heard of him.
Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.
27 They understood not that he spake to them of the Father.
Не розуміли, що про Отця їм глаголе.
28 Then said Jesus unto them, When ye have lifted up the Son of man, then shall ye know that I am [he], and [that] I do nothing of myself; but as my Father hath taught me, I speak these things.
Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.
29 And he that sent me is with me: the Father hath not left me alone; for I do always those things that please him.
І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому.
30 As he spake these words, many believed on him.
Як се Він промовляв, многі увірували в Него.
31 Then said Jesus to those Jews which believed on him, If ye continue in my word, [then] are ye my disciples indeed;
Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете,
32 And ye shall know the truth, and the truth shall make you free.
і зрозумієте правду, й правда визволить вас.
33 They answered him, We be Abraham’s seed, and were never in bondage to any man: how sayest thou, Ye shall be made free?
Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?
34 Jesus answered them, Verily, verily, I say unto you, Whosoever committeth sin is the servant of sin.
Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.
Невільник же не пробував в дому до віку, Син пробував до віку. (aiōn g165)
36 If the Son therefore shall make you free, ye shall be free indeed.
Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете.
37 I know that ye are Abraham’s seed; but ye seek to kill me, because my word hath no place in you.
Знаю, що ви насїннє Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.
38 I speak that which I have seen with my Father: and ye do that which ye have seen with your father.
Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.
39 They answered and said unto him, Abraham is our father. Jesus saith unto them, If ye were Abraham’s children, ye would do the works of Abraham.
Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.
40 But now ye seek to kill me, a man that hath told you the truth, which I have heard of God: this did not Abraham.
Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.
41 Ye do the deeds of your father. Then said they to him, We be not born of fornication; we have one Father, [even] God.
Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.
42 Jesus said unto them, If God were your Father, ye would love me: for I proceeded forth and came from God; neither came I of myself, but he sent me.
Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.
43 Why do ye not understand my speech? [even] because ye cannot hear my word.
Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.
44 Ye are of [your] father the devil, and the lusts of your father ye will do. He was a murderer from the beginning, and abode not in the truth, because there is no truth in him. When he speaketh a lie, he speaketh of his own: for he is a liar, and the father of it.
Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.
45 And because I tell [you] the truth, ye believe me not.
А що я правду глаголю, не віруєте менї.
46 Which of you convinceth me of sin? And if I say the truth, why do ye not believe me?
Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї?
47 He that is of God heareth God’s words: ye therefore hear [them] not, because ye are not of God.
Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.
48 Then answered the Jews, and said unto him, Say we not well that thou art a Samaritan, and hast a devil?
Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи недобре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?
49 Jesus answered, I have not a devil; but I honour my Father, and ye do dishonour me.
Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.
50 And I seek not mine own glory: there is one that seeketh and judgeth.
Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.
Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік. (aiōn g165)
52 Then said the Jews unto him, Now we know that thou hast a devil. Abraham is dead, and the prophets; and thou sayest, If a man keep my saying, he shall never taste of death. (aiōn g165)
Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік. (aiōn g165)
53 Art thou greater than our father Abraham, which is dead? and the prophets are dead: whom makest thou thyself?
Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш?
54 Jesus answered, If I honour myself, my honour is nothing: it is my Father that honoureth me; of whom ye say, that he is your God:
Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.
55 Yet ye have not known him; but I know him: and if I should say, I know him not, I shall be a liar like unto you: but I know him, and keep his saying.
не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.
56 Your father Abraham rejoiced to see my day: and he saw [it], and was glad.
Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.
57 Then said the Jews unto him, Thou art not yet fifty years old, and hast thou seen Abraham?
Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?
58 Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Before Abraham was, I am.
Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.
59 Then took they up stones to cast at him: but Jesus hid himself, and went out of the temple, going through the midst of them, and so passed by.
Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо.
