John 11
1 Now a certain [man] was sick, [named] Lazarus, of Bethany, the town of Mary and her sister Martha.
Був один хворий [чоловік, на ім’я] Лазар, з Віфанії, села, де жила Марія та її сестра Марта.
2 (It was [that] Mary which anointed the Lord with ointment, and wiped his feet with her hair, whose brother Lazarus was sick.)
Марія була жінкою, яка помазала Господа миром і обтерла Йому ноги своїм волоссям. Хворий був її братом.
3 Therefore his sisters sent unto him, saying, Lord, behold, he whom thou lovest is sick.
Сестри послали передати Ісусові: ―Господи, той, кого Ти любиш, захворів.
4 When Jesus heard [that], he said, This sickness is not unto death, but for the glory of God, that the Son of God might be glorified thereby.
Почувши це, Ісус сказав: ―Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий був прославлений через неї.
5 Now Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.
Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря.
6 When he had heard therefore that he was sick, he abode two days still in the same place where he was.
Однак коли Він почув, що [Лазар] хворий, то залишився там, де був, ще два дні.
7 Then after that saith he to [his] disciples, Let us go into Judæa again.
Потім сказав [Своїм] учням: ―Підемо знову в Юдею.
8 [His] disciples say unto him, Master, the Jews of late sought to stone thee; and goest thou thither again?
Учні сказали Йому: ―Равві, ще недавно юдеї намагалися побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?
9 Jesus answered, Are there not twelve hours in the day? If any man walk in the day, he stumbleth not, because he seeth the light of this world.
Ісус відповів: ―Чи не дванадцять годин має день? Якщо хтось ходить удень, не спотикається, бо бачить світло цього світу.
10 But if a man walk in the night, he stumbleth, because there is no light in him.
А той, хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла в ньому.
11 These things said he: and after that he saith unto them, Our friend Lazarus sleepeth; but I go, that I may awake him out of sleep.
Сказавши це, Він додав: ―Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити Його.
12 Then said his disciples, Lord, if he sleep, he shall do well.
Його учні сказали: ―Господи, якщо спить, то одужає.
13 Howbeit Jesus spake of his death: but they thought that he had spoken of taking of rest in sleep.
Ісус казав про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14 Then said Jesus unto them plainly, Lazarus is dead.
Тоді Ісус сказав їм прямо: ―Лазар помер.
15 And I am glad for your sakes that I was not there, to the intent ye may believe; nevertheless let us go unto him.
Але Я радію за вас, що не був там, щоб ви повірили. А зараз підемо до нього.
16 Then said Thomas, which is called Didymus, unto his fellowdisciples, Let us also go, that we may die with him.
Тоді Фома, якого називали Близнюк, сказав іншим учням: ―Ходімо й ми та помремо з Ним!
17 Then when Jesus came, he found that he had [lain] in the grave four days already.
Прийшовши туди, Ісус довідався, що [Лазар] уже чотири дні в гробі.
18 Now Bethany was nigh unto Jerusalem, about fifteen furlongs off:
Віфанія була близько до Єрусалима, приблизно п’ятнадцять стадіїв.
19 And many of the Jews came to Martha and Mary, to comfort them concerning their brother.
Багато юдеїв прийшли до Марії та Марти, щоб втішити їх після [смерті] брата.
20 Then Martha, as soon as she heard that Jesus was coming, went and met him: but Mary sat [still] in the house.
Коли Марта почула, що прийшов Ісус, вона вийшла зустріти Його, а Марія залишилася в домі.
21 Then said Martha unto Jesus, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
Марта сказала Ісусові: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
22 But I know, that even now, whatsoever thou wilt ask of God, God will give [it] thee.
Але й тепер знаю: Бог дасть Тобі, що лише попросиш у Бога.
23 Jesus saith unto her, Thy brother shall rise again.
Ісус сказав їй: ―Твій брат воскресне.
24 Martha saith unto him, I know that he shall rise again in the resurrection at the last day.
Марта відповіла: ―Я знаю, що він воскресне при воскресінні останнього дня.
25 Jesus said unto her, I am the resurrection, and the life: he that believeth in me, though he were dead, yet shall he live:
Ісус сказав їй: ―Я – воскресіння й життя. Той, хто вірить у Мене, навіть якщо помре, буде жити.
І кожен, хто живе й вірить у Мене, ніколи не помре. Ти віриш у це? (aiōn g165)
27 She saith unto him, Yea, Lord: I believe that thou art the Christ, the Son of God, which should come into the world.
Вона сказала: ―Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Який прийшов у світ.
28 And when she had so said, she went her way, and called Mary her sister secretly, saying, The Master is come, and calleth for thee.
Сказавши це, вона пішла, потай покликала свою сестру Марію й сказала їй: «Учитель тут, Він кличе тебе».
29 As soon as she heard [that], she arose quickly, and came unto him.
Почувши це, Марія швидко встала й вийшла до Нього.
30 Now Jesus was not yet come into the town, but was in that place where Martha met him.
Ісус ще не увійшов до села, а був там, де Його зустріла Марта.
31 The Jews then which were with her in the house, and comforted her, when they saw Mary, that she rose up hastily and went out, followed her, saying, She goeth unto the grave to weep there.
Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею. Вони гадали, що вона пішла до гробу, щоб там плакати.
32 Then when Mary was come where Jesus was, and saw him, she fell down at his feet, saying unto him, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала до Його ніг і сказала Йому: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
33 When Jesus therefore saw her weeping, and the Jews also weeping which came with her, he groaned in the spirit, and was troubled,
Ісус, побачивши, що вона плаче, і юдеї, які прийшли з нею, теж плачуть, був глибоко зворушений в дусі та засмутився.
34 And said, Where have ye laid him? They said unto him, Lord, come and see.
Він запитав: ―Куди ви його поклали? Йому відповіли: ―Господи, іди та подивись!
35 Jesus wept.
Ісус заплакав.
36 Then said the Jews, Behold how he loved him!
Тоді юдеї сказали: «Дивись, як Він любив його».
37 And some of them said, Could not this man, which opened the eyes of the blind, have caused that even this man should not have died?
Але деякі казали: «Невже Той, Хто відкрив очі сліпому, не міг зробити, щоб цей чоловік не помер?»
38 Jesus therefore again groaning in himself cometh to the grave. It was a cave, and a stone lay upon it.
Ісус знов відчув зворушення в Собі й пішов до гробу. Це була печера, до якої був привалений камінь.
39 Jesus said, Take ye away the stone. Martha, the sister of him that was dead, saith unto him, Lord, by this time he stinketh: for he hath been [dead] four days.
Ісус звелів: ―Відваліть камінь. Марта, сестра померлого, сказала: ―Господи, вже чути неприємний запах, бо пройшло чотири дні.
40 Jesus saith unto her, Said I not unto thee, that, if thou wouldest believe, thou shouldest see the glory of God?
Ісус сказав: ―Хіба Я не казав тобі, що коли будеш вірити, побачиш славу Божу?
41 Then they took away the stone [from the place] where the dead was laid. And Jesus lifted up [his] eyes, and said, Father, I thank thee that thou hast heard me.
Коли забрали камінь, Ісус подивився на небо й сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене.
42 And I knew that thou hearest me always: but because of the people which stand by I said [it], that they may believe that thou hast sent me.
Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, але Я сказав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти послав Мене».
43 And when he thus had spoken, he cried with a loud voice, Lazarus, come forth.
І, сказавши це, голосно промовив: «Лазарю, вийди сюди!»
44 And he that was dead came forth, bound hand and foot with graveclothes: and his face was bound about with a napkin. Jesus saith unto them, Loose him, and let him go.
Померлий вийшов. Його руки та ноги були обмотані тканиною, а обличчя обв’язане хустиною. Ісус сказав: ―Розв’яжіть його, і нехай він іде.
45 Then many of the Jews which came to Mary, and had seen the things which Jesus did, believed on him.
Багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
46 But some of them went their ways to the Pharisees, and told them what things Jesus had done.
Але деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли, що зробив Ісус.
47 Then gathered the chief priests and the Pharisees a council, and said, What do we? for this man doeth many miracles.
Тоді первосвященники та фарисеї скликали Синедріон і сказали: ―Що нам робити? Цей Чоловік робить багато знамень.
48 If we let him thus alone, all [men] will believe on him: and the Romans shall come and take away both our place and nation.
Якщо ми залишимо Його так, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни та знищать це місце й народ.
49 And one of them, [named] Caiaphas, being the high priest that same year, said unto them, Ye know nothing at all,
Тоді один із них, [на ім’я] Каяфа, який був первосвященником того року, сказав їм: ―Ви нічого не знаєте.
50 Nor consider that it is expedient for us, that one man should die for the people, and that the whole nation perish not.
Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб один Чоловік помер за народ, ніж щоб увесь народ загинув?
51 And this spake he not of himself: but being high priest that year, he prophesied that Jesus should die for that nation;
Він сказав це не від себе, але, будучи того року первосвященником, він пророкував, що Ісус має померти за народ,
52 And not for that nation only, but that also he should gather together in one the children of God that were scattered abroad.
і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одне розсіяних дітей Божих.
53 Then from that day forth they took counsel together for to put him to death.
Отже, від цього дня вони змовилися вбити Його.
54 Jesus therefore walked no more openly among the Jews; but went thence unto a country near to the wilderness, into a city called Ephraim, and there continued with his disciples.
Тому Ісус не ходив відкрито серед юдеїв, а пішов звідти до околиць біля пустелі, у місто, яке називається Єфрем. Там перебував з учнями.
55 And the Jews’ passover was nigh at hand: and many went out of the country up to Jerusalem before the passover, to purify themselves.
Наближалася юдейська Пасха, і багато [людей] з усього краю йшли до Єрусалима для очищення перед Пасхою.
56 Then sought they for Jesus, and spake among themselves, as they stood in the temple, What think ye, that he will not come to the feast?
Вони шукали Ісуса й, стоячи в Храмі, казали одне до одного: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?»
57 Now both the chief priests and the Pharisees had given a commandment, that, if any man knew where he were, he should shew [it], that they might take him.
Але первосвященники та фарисеї дали наказ: якщо хтось дізнається, де Він перебуває, нехай повідомить їх, щоб вони схопили Його.
