Job 32
1 So these three men ceased to answer Job, because he [was] righteous in his own eyes.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Then was kindled the wrath of Elihu the son of Barachel the Buzite, of the kindred of Ram: against Job was his wrath kindled, because he justified himself rather than God.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Also against his three friends was his wrath kindled, because they had found no answer, and [yet] had condemned Job.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Now Elihu had waited till Job had spoken, because they [were] elder than he.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 When Elihu saw that [there was] no answer in the mouth of [these] three men, then his wrath was kindled.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 And Elihu the son of Barachel the Buzite answered and said, I [am] young, and ye [are] very old; wherefore I was afraid, and durst not shew you mine opinion.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 I said, Days should speak, and multitude of years should teach wisdom.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 But [there is] a spirit in man: and the inspiration of the Almighty giveth them understanding.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Great men are not [always] wise: neither do the aged understand judgment.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Therefore I said, Hearken to me; I also will shew mine opinion.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Behold, I waited for your words; I gave ear to your reasons, whilst ye searched out what to say.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Yea, I attended unto you, and, behold, [there was] none of you that convinced Job, [or] that answered his words:
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Lest ye should say, We have found out wisdom: God thrusteth him down, not man.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Now he hath not directed [his] words against me: neither will I answer him with your speeches.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 They were amazed, they answered no more: they left off speaking.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 When I had waited, (for they spake not, but stood still, [and] answered no more; )
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 [I said], I will answer also my part, I also will shew mine opinion.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 For I am full of matter, the spirit within me constraineth me.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Behold, my belly [is] as wine [which] hath no vent; it is ready to burst like new bottles.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 I will speak, that I may be refreshed: I will open my lips and answer.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Let me not, I pray you, accept any man’s person, neither let me give flattering titles unto man.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 For I know not to give flattering titles; [in so doing] my maker would soon take me away.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
