< Job 22 >

1 Then Eliphaz the Temanite answered and said,
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Can a man be profitable unto God, as he that is wise may be profitable unto himself?
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 [Is it] any pleasure to the Almighty, that thou art righteous? or [is it] gain [to him], that thou makest thy ways perfect?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Will he reprove thee for fear of thee? will he enter with thee into judgment?
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 [Is] not thy wickedness great? and thine iniquities infinite?
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 For thou hast taken a pledge from thy brother for nought, and stripped the naked of their clothing.
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 Thou hast not given water to the weary to drink, and thou hast withholden bread from the hungry.
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 But [as for] the mighty man, he had the earth; and the honourable man dwelt in it.
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Thou hast sent widows away empty, and the arms of the fatherless have been broken.
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 Therefore snares [are] round about thee, and sudden fear troubleth thee;
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 Or darkness, [that] thou canst not see; and abundance of waters cover thee.
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 [Is] not God in the height of heaven? and behold the height of the stars, how high they are!
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 And thou sayest, How doth God know? can he judge through the dark cloud?
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Thick clouds [are] a covering to him, that he seeth not; and he walketh in the circuit of heaven.
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Hast thou marked the old way which wicked men have trodden?
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 Which were cut down out of time, whose foundation was overflown with a flood:
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 Which said unto God, Depart from us: and what can the Almighty do for them?
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 Yet he filled their houses with good [things: ] but the counsel of the wicked is far from me.
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 The righteous see [it], and are glad: and the innocent laugh them to scorn.
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 Whereas our substance is not cut down, but the remnant of them the fire consumeth.
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Acquaint now thyself with him, and be at peace: thereby good shall come unto thee.
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 Receive, I pray thee, the law from his mouth, and lay up his words in thine heart.
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 If thou return to the Almighty, thou shalt be built up, thou shalt put away iniquity far from thy tabernacles.
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 Then shalt thou lay up gold as dust, and the [gold] of Ophir as the stones of the brooks.
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 Yea, the Almighty shall be thy defence, and thou shalt have plenty of silver.
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 For then shalt thou have thy delight in the Almighty, and shalt lift up thy face unto God.
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 Thou shalt make thy prayer unto him, and he shall hear thee, and thou shalt pay thy vows.
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 Thou shalt also decree a thing, and it shall be established unto thee: and the light shall shine upon thy ways.
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 When [men] are cast down, then thou shalt say, [There is] lifting up; and he shall save the humble person.
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 He shall deliver the island of the innocent: and it is delivered by the pureness of thine hands.
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.

< Job 22 >