Ecclesiastes 7
1 A good name [is] better than precious ointment; and the day of death than the day of one’s birth.
Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
2 [It is] better to go to the house of mourning, than to go to the house of feasting: for that [is] the end of all men; and the living will lay [it] to his heart.
Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
3 Sorrow [is] better than laughter: for by the sadness of the countenance the heart is made better.
Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
4 The heart of the wise [is] in the house of mourning; but the heart of fools [is] in the house of mirth.
Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
5 [It is] better to hear the rebuke of the wise, than for a man to hear the song of fools.
Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
6 For as the crackling of thorns under a pot, so [is] the laughter of the fool: this also [is] vanity.
бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
7 Surely oppression maketh a wise man mad; and a gift destroyeth the heart.
Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
8 Better [is] the end of a thing than the beginning thereof: [and] the patient in spirit [is] better than the proud in spirit.
Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
9 Be not hasty in thy spirit to be angry: for anger resteth in the bosom of fools.
Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
10 Say not thou, What is [the cause] that the former days were better than these? for thou dost not enquire wisely concerning this.
Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
11 Wisdom [is] good with an inheritance: and [by it there is] profit to them that see the sun.
Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
12 For wisdom [is] a defence, [and] money [is] a defence: but the excellency of knowledge [is, that] wisdom giveth life to them that have it.
бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
13 Consider the work of God: for who can make [that] straight, which he hath made crooked?
Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
14 In the day of prosperity be joyful, but in the day of adversity consider: God also hath set the one over against the other, to the end that man should find nothing after him.
За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
15 All [things] have I seen in the days of my vanity: there is a just [man] that perisheth in his righteousness, and there is a wicked [man] that prolongeth [his life] in his wickedness.
В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
16 Be not righteous over much; neither make thyself over wise: why shouldest thou destroy thyself?
Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
17 Be not over much wicked, neither be thou foolish: why shouldest thou die before thy time?
Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
18 [It is] good that thou shouldest take hold of this; yea, also from this withdraw not thine hand: for he that feareth God shall come forth of them all.
Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
19 Wisdom strengtheneth the wise more than ten mighty [men] which are in the city.
Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
20 For [there is] not a just man upon earth, that doeth good, and sinneth not.
Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
21 Also take no heed unto all words that are spoken; lest thou hear thy servant curse thee:
тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
22 For oftentimes also thine own heart knoweth that thou thyself likewise hast cursed others.
знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
23 All this have I proved by wisdom: I said, I will be wise; but it [was] far from me.
Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!
24 That which is far off, and exceeding deep, who can find it out?
Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
25 I applied mine heart to know, and to search, and to seek out wisdom, and the reason [of things], and to know the wickedness of folly, even of foolishness [and] madness:
Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
26 And I find more bitter than death the woman, whose heart [is] snares and nets, [and] her hands [as] bands: whoso pleaseth God shall escape from her; but the sinner shall be taken by her.
І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
27 Behold, this have I found, saith the preacher, [counting] one by one, to find out the account:
Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
28 Which yet my soul seeketh, but I find not: one man among a thousand have I found; but a woman among all those have I not found.
Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
29 Lo, this only have I found, that God hath made man upright; but they have sought out many inventions.
Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
