2 Samuel 22
1 And David spake unto the LORD the words of this song in the day [that] the LORD had delivered him out of the hand of all his enemies, and out of the hand of Saul:
І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
2 And he said, The LORD [is] my rock, and my fortress, and my deliverer;
та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
3 The God of my rock; in him will I trust: [he is] my shield, and the horn of my salvation, my high tower, and my refuge, my saviour; thou savest me from violence.
Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
4 I will call on the LORD, [who is] worthy to be praised: so shall I be saved from mine enemies.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 When the waves of death compassed me, the floods of ungodly men made me afraid;
Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили! (Sheol h7585)
7 In my distress I called upon the LORD, and cried to my God: and he did hear my voice out of his temple, and my cry [did enter] into his ears.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
8 Then the earth shook and trembled; the foundations of heaven moved and shook, because he was wroth.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
9 There went up a smoke out of his nostrils, and fire out of his mouth devoured: coals were kindled by it.
Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 He bowed the heavens also, and came down; and darkness [was] under his feet.
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
11 And he rode upon a cherub, and did fly: and he was seen upon the wings of the wind.
Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
12 And he made darkness pavilions round about him, dark waters, [and] thick clouds of the skies.
А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
13 Through the brightness before him were coals of fire kindled.
Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
14 The LORD thundered from heaven, and the most High uttered his voice.
Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
15 And he sent out arrows, and scattered them; lightning, and discomfited them.
Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
16 And the channels of the sea appeared, the foundations of the world were discovered, at the rebuking of the LORD, at the blast of the breath of his nostrils.
І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
17 He sent from above, he took me; he drew me out of many waters;
Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 He delivered me from my strong enemy, [and] from them that hated me: for they were too strong for me.
Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
19 They prevented me in the day of my calamity: but the LORD was my stay.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
20 He brought me forth also into a large place: he delivered me, because he delighted in me.
І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
21 The LORD rewarded me according to my righteousness: according to the cleanness of my hands hath he recompensed me.
Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
22 For I have kept the ways of the LORD, and have not wickedly departed from my God.
Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
23 For all his judgments [were] before me: and [as for] his statutes, I did not depart from them.
бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
24 I was also upright before him, and have kept myself from mine iniquity.
І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
25 Therefore the LORD hath recompensed me according to my righteousness; according to my cleanness in his eye sight.
І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
26 With the merciful thou wilt shew thyself merciful, [and] with the upright man thou wilt shew thyself upright.
З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
27 With the pure thou wilt shew thyself pure; and with the froward thou wilt shew thyself unsavoury.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
28 And the afflicted people thou wilt save: but thine eyes [are] upon the haughty, [that] thou mayest bring [them] down.
І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
29 For thou [art] my lamp, O LORD: and the LORD will lighten my darkness.
Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
30 For by thee I have run through a troop: by my God have I leaped over a wall.
Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
31 [As for] God, his way [is] perfect; the word of the LORD [is] tried: he [is] a buckler to all them that trust in him.
Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
32 For who [is] God, save the LORD? and who [is] a rock, save our God?
Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 God [is] my strength [and] power: and he maketh my way perfect.
Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
34 He maketh my feet like hinds’ [feet: ] and setteth me upon my high places.
Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 He teacheth my hands to war; so that a bow of steel is broken by mine arms.
Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 Thou hast also given me the shield of thy salvation: and thy gentleness hath made me great.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 Thou hast enlarged my steps under me; so that my feet did not slip.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 I have pursued mine enemies, and destroyed them; and turned not again until I had consumed them.
Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
39 And I have consumed them, and wounded them, that they could not arise: yea, they are fallen under my feet.
Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 For thou hast girded me with strength to battle: them that rose up against me hast thou subdued under me.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 Thou hast also given me the necks of mine enemies, that I might destroy them that hate me.
Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
42 They looked, but [there was] none to save; [even] unto the LORD, but he answered them not.
Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
43 Then did I beat them as small as the dust of the earth, I did stamp them as the mire of the street, [and] did spread them abroad.
І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
44 Thou also hast delivered me from the strivings of my people, thou hast kept me [to be] head of the heathen: a people [which] I knew not shall serve me.
Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
45 Strangers shall submit themselves unto me: as soon as they hear, they shall be obedient unto me.
Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
46 Strangers shall fade away, and they shall be afraid out of their close places.
В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
47 The LORD liveth; and blessed [be] my rock; and exalted be the God of the rock of my salvation.
Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
48 It [is] God that avengeth me, and that bringeth down the people under me,
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
49 And that bringeth me forth from mine enemies: thou also hast lifted me up on high above them that rose up against me: thou hast delivered me from the violent man.
що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 Therefore I will give thanks unto thee, O LORD, among the heathen, and I will sing praises unto thy name.
Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
51 [He is] the tower of salvation for his king: and sheweth mercy to his anointed, unto David, and to his seed for evermore.
Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
