2 Corinthians 9
1 For as touching the ministering to the saints, it is superfluous for me to write to you:
Про служеннє ж сьвятим злишнє мені писати вам:
2 For I know the forwardness of your mind, for which I boast of you to them of Macedonia, that Achaia was ready a year ago; and your zeal hath provoked very many.
бо я знаю охоту вашу, котрою про вас хвалюсь Македонянам, що Ахая приготовилась від торішнього лїта, і ваша ревність заохотила многих.
3 Yet have I sent the brethren, lest our boasting of you should be in vain in this behalf; that, as I said, ye may be ready:
Післав же я братів, щоб похвала наша, що єсть про вас, не зробилась марна в сьому случаї, щоб, яко ж казав я, ви були готові,
4 Lest haply if they of Macedonia come with me, and find you unprepared, we (that we say not, ye) should be ashamed in this same confident boasting.
щоб, як прийдуть зо мною Македоняне та знайдуть вас неготових, ми (щоб не сказати ви) не осоромились, сією сьмілостю хвальби.
5 Therefore I thought it necessary to exhort the brethren, that they would go before unto you, and make up beforehand your bounty, whereof ye had notice before, that the same might be ready, as [a matter of] bounty, and not as [of] covetousness.
Оце ж надумавсь я, що треба вблагати браттє, нехай попереду пійдуть до вас, і заздалегідь наготовлять сей дар ваш, про котрий наперед звіщено, що він готовий, так як дар, а не як здирство.
6 But this [I say], He which soweth sparingly shall reap also sparingly; and he which soweth bountifully shall reap also bountifully.
Оце ж: хто сїе скупо, скупо й жати ме; а хто сїе в дарах, в дарах і жати ме.
7 Every man according as he purposeth in his heart, [so let him give]; not grudgingly, or of necessity: for God loveth a cheerful giver.
Кожен (давай), яко ж постановляє в серці, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог.
8 And God [is] able to make all grace abound toward you; that ye, always having all sufficiency in all [things], may abound to every good work:
Силен же Бог всякою благодаттю збогатити вас, щоб у всьому всякого часу всякий достаток маючи, збагачувались ви всяким добрим ділом,
9 (As it is written, He hath dispersed abroad; he hath given to the poor: his righteousness remaineth for ever. (aiōn g165)
(яко ж писано: Розсипав, дав убогим; праведність його пробував по вік. (aiōn g165)
10 Now he that ministereth seed to the sower both minister bread for [your] food, and multiply your seed sown, and increase the fruits of your righteousness; )
Хто ж дає насіннє сїючому, подасть і хлїб на їжу, і намножить насіннє ваше і зростить засїви праведности вашої),
11 Being enriched in every thing to all bountifulness, which causeth through us thanksgiving to God.
щоб у всьому збагатились на всяку щирість, котра через нас робить подяку Богу.
12 For the administration of this service not only supplieth the want of the saints, but is abundant also by many thanksgivings unto God;
Бо порядкуваннє служення сього не тільки сповняє недостатки сьвятих, а також достаткує многими подяками Богові.
13 Whiles by the experiment of this ministration they glorify God for your professed subjection unto the gospel of Christ, and for [your] liberal distribution unto them, and unto all [men];
Дознавши служення сього, прославляють вони Бога за покірне визнаваннє ваше благовістя Христового, і за щирість общення з ними і з усіма,
14 And by their prayer for you, which long after you for the exceeding grace of God in you.
і молять ся за вас, прихиляючись до вас задля превеликої благодати Божої в вас.
15 Thanks [be] unto God for his unspeakable gift.
Дяка ж Богові за невимовний дар Його.
