Song of Solomon 2
1 I am the rose of Sharon, and the lily of the valleys.
„Я — саро́нська троя́нда, я доли́нна ліле́я!
2 As the lily among thorns, so is my love among the daughters.
Як ліле́я між те́реном, так подру́га моя поміж ді́вами!“
3 As the apple tree among the trees of the wood, so is my beloved among the sons. I sat down under his shadow with great delight, and his fruit was sweet to my taste.
„Як та яблуня між лісови́ми дере́вами, так мій коханий поміж юнака́ми, — його ті́ні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебі́ння солодкий!
4 He brought me to the banqueting house, and his banner over me was love.
Він впровадив мене до виня́рні, а пра́пор його надо мною — любов!
5 Stay me with flagons, comfort me with apples: for I am sick of love.
Підкріпіте мене виногра́довим пе́чивом, освіжі́ть мене яблуками, — бо я хвора з любови!
6 His left hand is under my head, and his right hand does embrace me.
Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене!.
7 I charge you, O all of you daughters of Jerusalem, by the roes, and by the hinds of the field, that all of you stir not up, nor awake my love, till he please.
Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, — щоб ви не споло́хали, й щоб не збудили любови, аж доки йому́ до вподо́би!“
8 The voice of my beloved! behold, he comes leaping upon the mountains, skipping upon the hills.
„Голос мого коханого! Ось він іде, ось він скаче гора́ми, по пагі́рках вистри́бує.
9 My beloved is like a roe or a young hart: behold, he stands behind our wall, he looks forth at the windows, showing himself through the lattice.
Мій коханий подібний до са́рни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у ві́кна, заглядає у ґра́ти.
10 My beloved spoke, and said unto me, Rise up, my love, my fair one, and come away.
Мій коханий озвався й промовив до мене: „Уставай же, подру́го моя, моя кра́сна, й до мене ходи́!
11 For, lo, the winter is past, the rain is over and gone;
Бо оце промину́ла пора дощова́, дощ ущу́х, перейшов собі він.
12 The flowers appear on the earth; the time of the singing of birds has come, and the voice of the turtle is heard in our land;
Показались квітки́ на землі, пора солове́йка настала, і голос го́рлиці в нашому кра́ї луна́є!
13 The fig tree puts forth her green figs, and the vines with the tender grape give a good smell. Arise, my love, my fair one, and come away.
Фіґа ви́пустила свої ранні плоди́, і розцвілі виногра́дини па́хощі ви́дали. Уставай же, подру́го моя, моя красна, й до ме́не ходи́!“
14 O my dove, that are in the clefts of the rock, in the secret places of the stairs, let me see your countenance, let me hear your voice; for sweet is your voice, and your countenance is comely.
„Голубко моя у розщі́линах ске́льних, у бе́скіднім схо́вку, — дай побачити мені твоє ли́чко, дай почути мені голосо́к твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродли́ве!“
15 Take us the foxes, the little foxes, that spoil the vines: for our vines have tender grapes.
„Ловіть нам лисиці, лисиня́та маленькі, що ушко́джують нам виногра́дники, виноградники ж наші — у цві́ті!
16 My beloved is mine, and I am his: he feeds among the lilies.
Мій коханий — він мій, я ж його́, він пасе між ліле́ями!
17 Until the day break, and the shadows flee away, turn, my beloved, and be you like a roe or a young hart upon the mountains of Bether.
Поки день прохоло́ду наві́є, а ті́ні втечу́ть, — вернись, мій коханий, стань подібний до са́рни чи до молодого оленя в паху́чих гора́х!“
