Psalms 144
1 Blessed be the LORD my strength which teaches my hands to war, and my fingers to fight:
Давидів.
2 My goodness, and my fortress; my high tower, and my deliverer; my shield, and he in whom I trust; who subdues my people under me.
Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене!
3 LORD, what is man, that you take knowledge of him! or the son of man, that you make account of him!
Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього?
4 Man is like to vanity: his days are as a shadow that passes away.
Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща!
5 Bow your heavens, O LORD, and come down: touch the mountains, and they shall smoke.
Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють!
6 Cast forth lightning, and scatter them: shoot out your arrows, and destroy them.
Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж!
7 Send your hand from above; rid me, and deliver me out of great waters, from the hand of strange children;
Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в,
8 Whose mouth speaks vanity, and their right hand is a right hand of falsehood.
що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва!
9 I will sing a new song unto you, O God: upon a psaltery and an instrument of ten strings will I sing praises unto you.
Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі,
10 It is he that gives salvation unto kings: who delivers David his servant from the hurtful sword.
що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́!
11 Rid me, and deliver me from the hand of strange children, whose mouth speaks vanity, and their right hand is a right hand of falsehood:
Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва,
12 That our sons may be as plants grown up in their youth; that our daughters may be as corner stones, polished after the embodiment of a palace:
щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати!
13 That our garners may be full, affording all manner of store: that our sheep may bring forth thousands and ten thousands in our streets:
Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються!
14 That our oxen may be strong to labour; that there be no breaking in, nor going out; that there be no complaining in our streets.
Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь!
15 Happy is that people, that is in such a case: yea, happy is that people, whose God is the LORD.
Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог!
