Luke 7
1 Now when he had ended all his sayings (rhema) in the audience of the people, he entered into Capernaum.
А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.
2 And a certain centurion's servant, who was dear unto him, was sick, and ready to die.
У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.
3 And when he heard of Jesus, he sent unto him the elders of the Jews, beseeching him that he would come and heal his servant.
А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.
4 And when they came to Jesus, they besought him instantly, saying, That he was worthy for whom he should do this:
Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.
5 For he loves our nation, and he has built us a synagogue.
Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.
6 Then Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying unto him, Lord, trouble not yourself: for I am not worthy that you should enter under my roof:
І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.
7 Wherefore neither thought I myself worthy to come unto you: but say in a word, (logos) and my servant shall be healed.
Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.
8 For I also am a man set under authority, having under me soldiers, and I say unto one, Go, and he goes; and to another, Come, and he comes; and to my servant, Do this, and he does it.
Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.
9 When Jesus heard these things, he marvelled at him, and turned him about, and said unto the people that followed him, I say unto you, I have not found so great faith, no, not in Israel.
Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“
10 And they that were sent, returning to the house, found the servant whole that had been sick.
А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!
11 And it came to pass the day after, that he went into a city called Nain; and many of his disciples went with him, and much people.
І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.
12 Now when he came nigh to the gate of the city, behold, there was a dead man carried out, the only son of his mother, and she was a widow: and much people of the city was with her.
І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.
13 And when the Lord saw her, he had compassion on her, and said unto her, Weep not.
Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“
14 And he came and touched the bier: and they that bare him stood still. And he said, Young man, I say unto you, Arise.
І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“
15 And he that was dead sat up, and began to speak. And he delivered him to his mother.
І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.
16 And there came a fear on all: and they glorified God, saying, That a great prophet has risen up among us; and, That God has visited his people.
А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“
17 And this rumour (logos) of him went forth throughout all Judaea, and throughout all the region round about.
І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.
18 And the disciples of John showed him of all these things.
Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,
19 And John calling unto him two of his disciples sent them to Jesus, saying, Are you he that should come? or look we for another?
і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
20 When the men were come unto him, they said, John Baptist has sent us unto you, saying, Are you he that should come? or look we for another?
А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
21 And in that same hour he cured many of their infirmities and plagues, and of evil spirits; (pneuma) and unto many that were blind he gave sight.
А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.
22 Then Jesus answering said unto them, Go your way, and tell John what things all of you have seen and heard; how that the blind see, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised, to the poor the gospel is preached.
І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.
23 And blessed is he, whosoever shall not be offended in me.
І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“
24 And when the messengers of John were departed, he began to speak unto the people concerning John, What went all of you out into the wilderness in order to see? A reed shaken with the wind?
А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?
25 But what went all of you out in order to see? A man clothed in soft raiment? Behold, they which are gorgeously apparelled, and live delicately, are in kings' courts.
Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.
26 But what went all of you out in order to see? A prophet? Yea, I say unto you, and much more than a prophet.
На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.
27 This is he, of whom it is written, Behold, I send my messenger before your face, which shall prepare your way before you.
Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“
28 For I say unto you, Among those that are born of women there is not a greater prophet than John the Baptist: but he that is least in the kingdom of God is greater than he.
Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.
29 And all the people that heard him, and the publicans, justified God, being baptized with the baptism of John.
І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.
30 But the Pharisees and lawyers rejected the counsel of God against themselves, being not baptized of him.
А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.
31 And the Lord said, Unto which then shall I liken the men of this generation? and to what are they like?
І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?
32 They are like unto children sitting in the marketplace, and calling one to another, and saying, We have piped unto you, and all of you have not danced; we have mourned to you, and all of you have not wept.
Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.
33 For John the Baptist came neither eating bread nor drinking wine; and all of you say, He has a devil.
Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.
34 The Son of man has come eating and drinking; and all of you say, Behold a gluttonous man, and a wine indulger, a friend of publicans and sinners!
Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.
35 But wisdom is justified of all her children.
І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.
36 And one of the Pharisees desired him that he would eat with him. And he went into the Pharisee's house, and sat down to food.
А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
37 And, behold, a woman in the city, which was a sinner, when she knew that Jesus sat at food in the Pharisee's house, brought an alabaster box of ointment,
І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,
38 And stood at his feet behind him weeping, and began to wash his feet with tears, and did wipe them with the hairs of her head, and kissed his feet, and anointed them with the ointment.
і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.
39 Now when the Pharisee which had bidden him saw it, he spoke within himself, saying, This man, if he were a prophet, would have known who and what manner of woman this is that touches him: for she is a sinner.
Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“
40 And Jesus answering said unto him, Simon, I have somewhat to say unto you. And he says, Master, say on.
І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.
41 There was a certain creditor which had two debtors: the one owed five hundred pence, and the other fifty.
І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.
42 And when they had nothing to pay, he frankly forgave them both. Tell me therefore, which of them will love him most?
Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“
43 Simon answered and said, I suppose that he, to whom he forgave most. And he said unto him, You have rightly judged.
Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.
44 And he turned to the woman, and said unto Simon, See you this woman? I entered into your house, you gave me no water for my feet: but she has washed my feet with tears, and wiped them with the hairs of her head.
І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.
45 You gave me no kiss: but this woman since the time I came in has not ceased to kiss my feet.
Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.
46 My head with oil you did not anoint: but this woman has anointed my feet with ointment.
Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.
47 Wherefore I say unto you, Her sins, which are many, are forgiven; for she loved much: but to whom little is forgiven, the same loves little.
Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.
48 And he said unto her, Your sins are forgiven.
А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“
49 And they that sat at food with him began to say within themselves, Who is this that forgives sins also?
А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“
50 And he said to the woman, Your faith has saved you; go in peace.
А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“
