John 12
1 Then Jesus six days before the passover came to Bethany, where Lazarus was, which had been dead, whom he raised from the dead.
Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
2 There they made him a supper; and Martha served: but Lazarus was one of them that sat at the table with him.
Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
3 Then took Mary a pound of ointment of spikenard, very costly, and anointed the feet of Jesus, and wiped his feet with her hair: and the house was filled with the odour of the ointment.
Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
4 Then says one of his disciples, Judas Iscariot, Simon's son, which should betray him,
Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
5 Why was not this ointment sold for three hundred pence, and given to the poor?
Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
6 This he said, not that he cared for the poor; but because he was a thief, and had the bag, and bare what was put therein.
Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
7 Then said Jesus, Let her alone: against the day of my burying has she kept this.
Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
8 For the poor always all of you have with you; but me all of you have not always.
Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
9 Much people of the Jews therefore knew that he was there: and they came not for Jesus' sake only, but that they might see Lazarus also, whom he had raised from the dead.
Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
10 But the chief priests consulted that they might put Lazarus also to death;
Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
11 Because that by reason of him many of the Jews went away, and believed on Jesus.
бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
12 On the next day much people that were come to the feast, when they heard that Jesus was coming to Jerusalem,
Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
13 Took branches of palm trees, and went forth to meet him, and cried, Hosanna: Blessed is the King of Israel that comes in the name of the Lord.
побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
14 And Jesus, when he had found a young ass, sat thereon; as it is written,
Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
15 Fear not, daughter of Sion: behold, your King comes, sitting on an ass's colt.
Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
16 These things understood not his disciples at the first: but when Jesus was glorified, then remembered they that these things were written of him, and that they had done these things unto him.
Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
17 The people therefore that was with him when he called Lazarus out of his grave, and raised him from the dead, bare record.
Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
18 For this cause the people also met him, for that they heard that he had done this miracle.
Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
19 The Pharisees therefore said among themselves, Perceive all of you how all of you prevail nothing? behold, the world is gone after him.
Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
20 And there were certain Greeks among them that came up to worship at the feast:
Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
21 The same came therefore to Philip, which was of Bethsaida of Galilee, and desired him, saying, Sir, we would see Jesus.
Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
22 Philip comes and tells Andrew: and again Andrew and Philip tell Jesus.
Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
23 And Jesus answered them, saying, The hour has come, that the Son of man should be glorified.
Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
24 Verily, verily, I say unto you, Except a corn of wheat fall into the ground and die, it abides alone: but if it die, it brings forth much fruit.
Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
25 He that loves his life shall lose it; and he that hates his life in this world shall keep it unto life eternal. (aiōnios g166)
Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її. (aiōnios g166)
26 If any man serve me, let him follow me; and where I am, there shall also my servant be: if any man serve me, him will my Father honour.
Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
27 Now is my soul troubled; and what shall I say? Father, save me from this hour: but for this cause came I unto this hour.
Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
28 Father, glorify your name. Then came there a voice from heaven, saying, I have both glorified it, and will glorify it again.
Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
29 The people therefore, that stood by, and heard it, said that it thundered: others said, An angel spoke to him.
Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
30 Jesus answered and said, This voice came not because of me, but for your sakes.
Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
31 Now is the judgment of this world: now shall the prince of this world be cast out.
Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
32 And I, if I be lifted up from the earth, will draw all men unto me.
І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
33 This he said, signifying what death he should die.
Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
34 The people answered him, We have heard out of the law that Christ abides for ever: and how say you, The Son of man must be lifted up? who is this Son of man? (aiōn g165)
Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий? (aiōn g165)
35 Then Jesus said unto them, Yet a little while is the light with you. Walk while all of you have the light, lest darkness come upon you: for he that walks in darkness knows not where he goes.
Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36 While all of you have light, believe in the light, that all of you may be the children of light. These things spoke Jesus, and departed, and did hide himself from them.
Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
37 But though he had done so many miracles before them, yet they believed not on him:
Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
38 That the saying (logos) of Isaiah the prophet might be fulfilled, which he spoke, Lord, who has believed our report? and to whom has the arm of the Lord been revealed?
щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
39 Therefore they could not believe, because that Isaiah said again,
Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
40 He has blinded their eyes, and hardened their heart; that they should not see with their eyes, nor understand with their heart, and be converted, and I should heal them.
Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
41 These things said Isaiah, when he saw his glory, and spoke of him.
Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
42 Nevertheless among the chief rulers also many believed on him; but because of the Pharisees they did not confess him, lest they should be put out of the synagogue:
Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
43 For they loved the praise of men more than the praise of God.
Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
44 Jesus cried and said, He that believes on me, believes not on me, but on him that sent me.
Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
45 And he that sees me sees him that sent me.
І хто видить мене, видить Пославшого мене.
46 I am come a light into the world, that whosoever believes on me should not abide in darkness.
Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
47 And if any man hear my words, (rhema) and believe not, I judge him not: for I came not to judge the world, but to save the world.
І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
48 He that rejects me, and receives not my words, (rhema) has one that judges him: the word (logos) that I have spoken, the same shall judge him in the last day.
Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
49 For I have not spoken of myself; but the Father which sent me, he gave me a commandment, what I should say, and what I should speak.
Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
