Job 37
1 At this also my heart trembles, and is moved out of his place.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Hear attentively the noise of his voice, and the sound that goes out of his mouth.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 He directs it under the whole heaven, and his lightning unto the ends of the earth.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 After it a voice roars: he thunders with the voice of his excellency; and he will not stay them when his voice is heard.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 God thunders marvellously with his voice; great things does he, which we cannot comprehend.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 For he says to the snow, Be you on the earth; likewise to the small rain, and to the great rain of his strength.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 He seals up the hand of every man; that all men may know his work.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Then the beasts go into dens, and remain in their places.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Out of the south comes the whirlwind: and cold out of the north.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 By the breath of God frost is given: and the breadth of the waters is straitened.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Also by watering he wearies the thick cloud: he scatters his bright cloud:
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 And it is turned round about by his counsels: that they may do whatsoever he commands them upon the face of the world in the earth.
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 He causes it to come, whether for correction, or for his land, or for mercy.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Hearken unto this, O Job: stand still, and consider the wondrous works of God.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Do you know when God disposed them, and caused the light of his cloud to shine?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Do you know the balancings of the clouds, the wondrous works of him which is perfect in knowledge?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 How your garments are warm, when he stills the earth by the south wind?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Have you with him spread out the sky, which is strong, and as a molten looking glass?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Teach us what we shall say unto him; for we cannot order our speech by reason of darkness.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Shall it be told him that I speak? if a man speak, surely he shall be swallowed up.
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 And now men see not the bright light which is in the clouds: but the wind passes, and cleanses them.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Fair weather comes out of the north: with God is terrible majesty.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 Concerning the Almighty, we cannot find him out: he is excellent in power, and in judgment, and in plenty of justice: he will not afflict.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Men do therefore fear him: he respects not any that are wise of heart.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
