Genesis 8
1 And God remembered Noah, and every living thing, and all the cattle that was with him in the ark: and God made a wind to pass over the earth, and the waters subsided;
І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
2 The fountains also of the deep and the windows of heaven were stopped, and the rain from heaven was restrained;
І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
3 And the waters returned from off the earth continually: and after the end of the hundred and fifty days the waters were decreased.
І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
4 And the ark rested in the seventh month, on the seventeenth day of the month, upon the mountains of Ararat.
А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
5 And the waters decreased continually until the tenth month: in the tenth month, on the first day of the month, were the tops of the mountains seen.
І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
6 And it came to pass at the end of forty days, that Noah opened the window of the ark which he had made:
І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
7 And he sent forth a raven, which went forth back and forth, until the waters were dried up from off the earth.
І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
8 Also he sent forth a dove from him, to see if the waters were decreased from off the face of the ground;
І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
9 But the dove found no rest for the sole of her foot, and she returned unto him into the ark, for the waters were on the face of the whole earth: then he put forth his hand, and took her, and pulled her in unto him into the ark.
Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
10 And he stayed yet other seven days; and again he sent forth the dove out of the ark;
І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
11 And the dove came in to him in the evening; and, lo, in her mouth was an olive leaf plucked off: so Noah knew that the waters were decreased from off the earth.
І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
12 And he stayed yet other seven days; and sent forth the dove; which returned not again unto him any more.
І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
13 And it came to pass in the six hundredth and first year, in the first month, the first day of the month, the waters were dried up from off the earth: and Noah removed the covering of the ark, and looked, and, behold, the face of the ground was dry.
І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
14 And in the second month, on the seven and twentieth day of the month, was the earth dried.
А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
15 And God spoke unto Noah, saying,
І промовив Ноєві Господь, кажучи:
16 Go out of the ark, you, and your wife, and your sons, and your sons' wives with you.
„Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
17 Bring forth with you every living thing that is with you, of all flesh, both of fowl, and of cattle, and of every creeping thing that creeps upon the earth; that they may breed abundantly in the earth, and be fruitful, and multiply upon the earth.
Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
18 And Noah went forth, and his sons, and his wife, and his sons' wives with him:
І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
19 Every beast, every creeping thing, and every fowl, and whatsoever creeps upon the earth, after their kinds, went forth out of the ark.
Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
20 And Noah built an altar unto the LORD; and took of every clean beast, and of every clean fowl, and offered burnt offerings on the altar.
І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
21 And the LORD smelled a sweet savour; and the LORD said in his heart, I will not again curse the ground any more for man's sake; for the imagination of man's heart is evil from his youth; neither will I again strike any more every thing living, as I have done.
І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
22 While the earth remains, seedtime and harvest, and cold and heat, and summer and winter, and day and night shall not cease.
Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
A Dove is Sent Forth from the Ark
