Psalms 81
1 Sing aloud unto Elohim our strength: make a joyful noise unto the Elohim of Jacob.
Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів. Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,
2 Take a psalm, and bring hither the timbrel, the pleasant harp with the psaltery.
заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,
3 Blow up the trumpet in the new moon, in the time appointed, on our solemn feast day.
засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,
4 For this was a statute for Israel, and a law of the Elohim of Jacob.
бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!
5 This he ordained in Joseph for a testimony, when he went out through the land of Egypt: where I heard a language that I understood not.
На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
6 I removed his shoulder from the burden: his hands were delivered from the pots.
„Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.
7 Thou calledst in trouble, and I delivered thee; I answered thee in the secret place of thunder: I proved thee at the waters of Meribah. (Selah)
Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. (Се́ла)
8 Hear, O my people, and I will testify unto thee: O Israel, if thou wilt hearken unto me;
Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
9 There shall no strange elohim be in thee; neither shalt thou worship any strange el.
нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
10 I am YHWH thy Elohim, which brought thee out of the land of Egypt: open thy mouth wide, and I will fill it.
Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!
11 But my people would not hearken to my voice; and Israel would none of me.
Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —
12 So I gave them up unto their own hearts' lust: and they walked in their own counsels.
і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!
13 Oh that my people had hearkened unto me, and Israel had walked in my ways!
Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,
14 I should soon have subdued their enemies, and turned my hand against their adversaries.
ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
15 The haters of YHWH should have submitted themselves unto him: but their time should have endured for ever.
Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,
16 He should have fed them also with the finest of the wheat: and with honey out of the rock should I have satisfied thee.
і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
