Psalms 39
1 I said, I will take heed to my ways, that I sin not with my tongue: I will keep my mouth with a bridle, while the wicked is before me.
Для дириґента хору. Єдуту́на. Псалом Давидів. Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
2 I was dumb with silence, I held my peace, even from good; and my sorrow was stirred.
Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
3 My heart was hot within me, while I was musing the fire burned: then spake I with my tongue,
Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
4 YHWH, make me to know mine end, and the measure of my days, what it is; that I may know how frail I am.
„Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
5 Behold, thou hast made my days as an handbreadth; and mine age is as nothing before thee: verily every man at his best state is altogether vanity. (Selah)
Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! (Се́ла)
6 Surely every man walketh in a vain shew: surely they are disquieted in vain: he heapeth up riches, and knoweth not who shall gather them.
У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
7 And now, YHWH, what wait I for? my hope is in thee.
А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
8 Deliver me from all my transgressions: make me not the reproach of the foolish.
Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
9 I was dumb, I opened not my mouth; because thou didst it.
Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
10 Remove thy stroke away from me: I am consumed by the blow of thine hand.
забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
11 When thou with rebukes dost correct man for iniquity, thou makest his beauty to consume away like a moth: surely every man is vanity. (Selah)
Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! (Се́ла)
12 Hear my prayer, O YHWH, and give ear unto my cry; hold not thy peace at my tears: for I am a stranger with thee, and a sojourner, as all my fathers were.
Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
13 O spare me, that I may recover strength, before I go hence, and be no more.
Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
