Matthew 20
1 For the kingdom of heaven is like unto a man that is an householder, which went out early in the morning to hire labourers into his vineyard.
Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.
2 And when he had agreed with the labourers for a penny a day, he sent them into his vineyard.
Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.
3 And he went out about the third hour, and saw others standing idle in the marketplace,
А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,
4 And said unto them; Go ye also into the vineyard, and whatsoever is right I will give you. And they went their way.
та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.
5 Again he went out about the sixth and ninth hour, and did likewise.
Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.
6 And about the eleventh hour he went out, and found others standing idle, and saith unto them, Why stand ye here all the day idle?
А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“
7 They say unto him, Because no man hath hired us. He saith unto them, Go ye also into the vineyard; and whatsoever is right, that shall ye receive.
Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.
8 So when even was come, the master of the vineyard saith unto his steward, Call the labourers, and give them their hire, beginning from the last unto the first.
Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.
9 And when they came that were hired about the eleventh hour, they received every man a penny.
І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.
10 But when the first came, they supposed that they should have received more; and they likewise received every man a penny.
Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.
11 And when they had received it, they murmured against the goodman of the house,
А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,
12 Saying, These last have wrought but one hour, and thou hast made them equal unto us, which have borne the burden and heat of the day.
кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.
13 But he answered one of them, and said, Friend, I do thee no wrong: didst not thou agree with me for a penny?
А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?
14 Take that thine is, and go thy way: I will give unto this last, even as unto thee.
Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.
15 Is it not lawful for me to do what I will with mine own? Is thine eye evil, because I am good?
Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“
16 So the last shall be first, and the first last: for many be called, but few chosen.
Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“
17 And Yahushua going up to Jerusalem took the twelve disciples apart in the way, and said unto them,
Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьо́х, і на дорозі їм сповістив:
18 Behold, we go up to Jerusalem; and the Son of man shall be betrayed unto the chief priests and unto the scribes, and they shall condemn him to death,
„Оце в Єрусалим ми йдемо́, — і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, — і засудять на смерть Його.
19 And shall deliver him to the Gentiles to mock, and to scourge, and to crucify him: and the third day he shall rise again.
І поганам Його вони видадуть — на нару́гу та на катува́ння, і на розп'яття́, — але третього дня Він воскресне!“
20 Then came to him the mother of Zebedee's children with her sons, worshipping him, and desiring a certain thing of him.
Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.
21 And he said unto her, What wilt thou? She saith unto him, Grant that these my two sons may sit, the one on thy right hand, and the other on the left, in thy kingdom.
А Він їй сказав: „Чого хочеш?“Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“.
22 But Yahushua answered and said, Ye know not what ye ask. Are ye able to drink of the cup that I shall drink of, and to be baptized with the baptism that I am baptized with? They say unto him, We are able.
А Ісус відповів і сказав: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму (або христи́тися хрищенням, що я ним хрищу́ся )?“„Вони кажуть Йому: „Можемо“.
23 And he saith unto them, Ye shall drink indeed of my cup, and be baptized with the baptism that I am baptized with: but to sit on my right hand, and on my left, is not mine to give, but it shall be given to them for whom it is prepared of my Father.
Він говорить до них: „Ви питимете Мою чашу (і бу́дете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вгото́вано“.
24 And when the ten heard it, they were moved with indignation against the two brethren.
Як почули це де́сятеро, стали гніватися на обох тих братів.
25 But Yahushua called them unto him, and said, Ye know that the princes of the Gentiles exercise dominion over them, and they that are great exercise authority upon them.
А Ісус їх покликав і промовив: „Ви знаєте, що князі наро́дів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.
26 But it shall not be so among you: but whosoever will be great among you, let him be your minister;
Не так буде між вами, але́ хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам.
27 And whosoever will be chief among you, let him be your servant:
А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба.
28 Even as the Son of man came not to be ministered unto, but to minister, and to give his life a ransom for many.
Так само й Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!
29 And as they departed from Jericho, a great multitude followed him.
Як вони ж з Єрихо́ну вихо́дили, за Ним ішов на́товп великий.
30 And, behold, two blind men sitting by the way side, when they heard that Yahushua passed by, cried out, saying, Have mercy on us, O my master, thou Son of David.
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“
31 And the multitude rebuked them, because they should hold their peace: but they cried the more, saying, Have mercy on us, O my master, thou Son of David.
Наро́д же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“
32 And Yahushua stood still, and called them, and said, What will ye that I shall do unto you?
Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“
33 They say unto him, My master, that our eyes may be opened.
Вони Йому кажуть: „Господи, — нехай нам розкриються очі!“
34 So Yahushua had compassion on them, and touched their eyes: and immediately their eyes received sight, and they followed him.
І змилосе́рдивсь Ісус, доторкнувся до їхніх оче́й, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.
