Luke 23
1 And the whole multitude of them arose, and led him unto Pilate.
І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2 And they began to accuse him, saying, We found this fellow perverting the nation, and forbidding to give tribute to Caesar, saying that he himself is the Messiah a King.
І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
3 And Pilate asked him, saying, Art thou the King of the Jews? And he answered him and said, Thou sayest it.
І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
4 Then said Pilate to the chief priests and to the people, I find no fault in this man.
І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
5 And they were the more fierce, saying, He stirreth up the people, teaching throughout all Jewry, beginning from Galilee to this place.
А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
6 When Pilate heard of Galilee, he asked whether the man were a Galilaean.
А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
7 And as soon as he knew that he belonged unto Herod's jurisdiction, he sent him to Herod, who himself also was at Jerusalem at that time.
І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
8 And when Herod saw Yahushua, he was exceeding glad: for he was desirous to see him of a long season, because he had heard many things of him; and he hoped to have seen some miracle done by him.
Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
9 Then he questioned with him in many words; but he answered him nothing.
І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10 And the chief priests and scribes stood and vehemently accused him.
І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
11 And Herod with his men of war set him at nought, and mocked him, and arrayed him in a gorgeous robe, and sent him again to Pilate.
Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12 And the same day Pilate and Herod were made friends together: for before they were at enmity between themselves.
І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
13 And Pilate, when he had called together the chief priests and the rulers and the people,
А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
14 Said unto them, Ye have brought this man unto me, as one that perverteth the people: and, behold, I, having examined him before you, have found no fault in this man touching those things whereof ye accuse him:
і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
15 No, nor yet Herod: for I sent you to him; and, lo, nothing worthy of death is done unto him.
Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
16 I will therefore chastise him, and release him.
Отже я покараю Його й відпущу́“.
17 (For of necessity he must release one unto them at the feast.)
Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
18 And they cried out all at once, saying, Away with this man, and release unto us Barabbas:
А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
19 (Who for a certain sedition made in the city, and for murder, was cast into prison.)
А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
20 Pilate therefore, willing to release Yahushua, spake again to them.
І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
21 But they cried, saying, Crucify him, crucify him.
Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
22 And he said unto them the third time, Why, what evil hath he done? I have found no cause of death in him: I will therefore chastise him, and let him go.
Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
23 And they were instant with loud voices, requiring that he might be crucified. And the voices of them and of the chief priests prevailed.
А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
24 And Pilate gave sentence that it should be as they required.
І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
25 And he released unto them him that for sedition and murder was cast into prison, whom they had desired; but he delivered Yahushua to their will.
відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26 And as they led him away, they laid hold upon one Simon, a Cyrenian, coming out of the country, and on him they laid the cross, that he might bear it after Yahushua.
І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
27 And there followed him a great company of people, and of women, which also bewailed and lamented him.
А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28 But Yahushua turning unto them said, Daughters of Jerusalem, weep not for me, but weep for yourselves, and for your children.
А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
29 For, behold, the days are coming, in the which they shall say, Blessed are the barren, and the wombs that never bare, and the paps which never gave suck.
Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
30 Then shall they begin to say to the mountains, Fall on us; and to the hills, Cover us.
Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
31 For if they do these things in a green tree, what shall be done in the dry?
Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
32 And there were also two other, malefactors, led with him to be put to death.
І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33 And when they were come to the place, which is called Calvary, there they crucified him, and the malefactors, one on the right hand, and the other on the left.
А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
34 Then said Yahushua, Father, forgive them; for they know not what they do. And they parted his raiment, and cast lots.
Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
35 And the people stood beholding. And the rulers also with them derided him, saying, He saved others; let him save himself, if he be the Messiah, the chosen of Elohim.
А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
36 And the soldiers also mocked him, coming to him, and offering him vinegar,
І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
37 And saying, If thou be the king of the Jews, save thyself.
і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
38 And a superscription also was written over him in letters of Greek, and Latin, and Hebrew, THIS IS THE KING OF THE JEWS.
Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
39 And one of the malefactors which were hanged railed on him, saying, If thou be the Messiah, save thyself and us.
А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
40 But the other answering rebuked him, saying, Dost not thou fear Elohim, seeing thou art in the same condemnation?
Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 And we indeed justly; for we receive the due reward of our deeds: but this man hath done nothing amiss.
Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
42 And he said unto Yahushua, Rabbi, remember me when thou comest into thy kingdom.
І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
43 And Yahushua said unto him, Verily I say unto thee, To day shalt thou be with me in paradise.
І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
44 And it was about the sixth hour, and there was a darkness over all the earth until the ninth hour.
Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
45 And the sun was darkened, and the veil of the temple was rent in the midst.
І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
46 And when Yahushua had cried with a loud voice, he said, Father, into thy hands I commend my spirit: and having said thus, he gave up the Spirit.
І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“І це прорікши, Він духа віддав.
47 Now when the centurion saw what was done, he glorified Elohim, saying, Certainly this was a righteous man.
Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
48 And all the people that came together to that sight, beholding the things which were done, smote their breasts, and returned.
І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
49 And all his acquaintance, and the women that followed him from Galilee, stood afar off, beholding these things.
Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
50 And, behold, there was a man named Joseph, a counseller; and he was a good man, and a just:
І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
51 (The same had not consented to the counsel and deed of them; ) he was of Arimathaea, a city of the Jews: who also himself waited for the kingdom of YHWH.
не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
52 This man went unto Pilate, and begged the body of Yahushua.
цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 And he took it down, and wrapped it in linen, and laid it in a sepulchre that was hewn in stone, wherein never man before was laid.
І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
54 And that day was the preparation, and the Sabbath drew on.
День той був Приготува́ння, і наставала субота.
55 And the women also, which came with him from Galilee, followed after, and beheld the sepulchre, and how his body was laid.
А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
56 And they returned, and prepared spices and ointments; and rested the Sabbath day according to the commandment.
Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
