Job 31
1 I made a covenant with mine eyes; why then should I think upon a maid?
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 For what portion of Eloah is there from above? and what inheritance of the Almighty from on high?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Is not destruction to the wicked? and a strange punishment to the workers of iniquity?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Doth not he see my ways, and count all my steps?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 If I have walked with vanity, or if my foot hath hasted to deceit;
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 Let me be weighed in an even balance, that Eloah may know mine integrity.
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 If my step hath turned out of the way, and mine heart walked after mine eyes, and if any blot hath cleaved to mine hands;
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 Then let me sow, and let another eat; yea, let my offspring be rooted out.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 If mine heart have been deceived by a woman, or if I have laid wait at my neighbour's door;
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 Then let my wife grind unto another, and let others bow down upon her.
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 For this is an heinous crime; yea, it is an iniquity to be punished by the judges.
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 For it is a fire that consumeth to destruction, and would root out all mine increase.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 If I did despise the cause of my manservant or of my maidservant, when they contended with me;
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 What then shall I do when El riseth up? and when he visiteth, what shall I answer him?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Did not he that made me in the womb make him? and did not one fashion us in the womb?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 If I have withheld the poor from their desire, or have caused the eyes of the widow to fail;
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 Or have eaten my morsel myself alone, and the fatherless hath not eaten thereof;
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 (For from my youth he was brought up with me, as with a father, and I have guided her from my mother's womb; )
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 If I have seen any perish for want of clothing, or any poor without covering;
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 If his loins have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my sheep;
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 If I have lifted up my hand against the fatherless, when I saw my help in the gate:
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 Then let mine arm fall from my shoulder blade, and mine arm be broken from the bone.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 For destruction from El was a terror to me, and by reason of his highness I could not endure.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 If I have made gold my hope, or have said to the fine gold, Thou art my confidence;
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 If I rejoiced because my wealth was great, and because mine hand had gotten much;
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 If I beheld the sun when it shined, or the moon walking in brightness;
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 And my heart hath been secretly enticed, or my mouth hath kissed my hand:
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 This also were an iniquity to be punished by the judge: for I should have denied the El that is above.
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 If I rejoiced at the destruction of him that hated me, or lifted up myself when evil found him:
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 Neither have I suffered my mouth to sin by wishing a curse to his soul.
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 If the men of my tabernacle said not, Oh that we had of his flesh! we cannot be satisfied.
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 The stranger did not lodge in the street: but I opened my doors to the traveller.
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 If I covered my transgressions as Adam, by hiding mine iniquity in my bosom:
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 Did I fear a great multitude, or did the contempt of families terrify me, that I kept silence, and went not out of the door?
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 Oh that one would hear me! behold, my desire is, that the Almighty would answer me, and that mine adversary had written a book.
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Surely I would take it upon my shoulder, and bind it as a crown to me.
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 I would declare unto him the number of my steps; as a prince would I go near unto him.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 If my land cry against me, or that the furrows likewise thereof complain;
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 If I have eaten the fruits thereof without money, or have caused the owners thereof to lose their life:
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 Let thistles grow instead of wheat, and cockle instead of barley. The words of Job are ended.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
