Deuteronomy 5
1 And Moses called all Israel, and said unto them, Hear, O Israel, the statutes and judgments which I speak in your ears this day, that ye may learn them, and keep, and do them.
І скликав Мойсей усього Ізраїля, та й сказав до ньо́го: „Слухай, Ізраїлю, постанови й зако́ни, які я говорю́ сьогодні в ваші уші, і навчіться їх, і будете пильнувати виконувати їх.
2 YHWH our Elohim made a covenant with us in Horeb.
Господь, Бог наш, склав з нами заповіта на Хориві.
3 YHWH made not this covenant with our fathers, but with us, even us, who are all of us here alive this day.
Не з батьками нашими склав Господь заповіта того, але з нами самими, що ми тут сьогодні всі живі.
4 YHWH talked with you face to face in the mount out of the midst of the fire,
Обличчям в обличчя говорив Господь із вами на горі з сере́дини огню.
5 (I stood between YHWH and you at that time, to shew you the word of YHWH: for ye were afraid by reason of the fire, and went not up into the mount; ) saying,
Я того ча́су стояв між Господом та між вами, щоб передавати вам Господні слова, бо ви боялися огню, і ви не зійшли на го́ру, коли Він говорив:
6 I am YHWH thy Elohim, which brought thee out of the land of Egypt, from the house of bondage.
„Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського кра́ю, з дому ра́бства.
7 Thou shalt have none other elohim before me.
Хай не буде тобі інших богів при Мені!
8 Thou shalt not make thee any graven image, or any likeness of any thing that is in heaven above, or that is in the earth beneath, or that is in the waters beneath the earth:
Не роби собі різьби й усякої подо́би з того, що на небі вгорі, і що на землі до́лі, і що в воді під землею.
9 Thou shalt not bow down thyself unto them, nor serve them: for I YHWH thy Elohim am a jealous El, visiting the iniquity of the fathers upon the children unto the third and fourth generation of them that hate me,
Не вклоняйся їм, і не служи їм, бо Я — Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, що нена́видять Мене,
10 And shewing mercy unto thousands of them that love me and keep my commandments.
і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді.
11 Thou shalt not take the name of YHWH thy Elohim in vain: for YHWH will not hold him guiltless that taketh his name in vain.
Не присягай Іменем Господа, Бога твого, надаре́мно, бо не помилує Господь того, хто присягає Його Ім'я́м надаре́мно.
12 Keep the Sabbath day to sanctify it, as YHWH thy Elohim hath commanded thee.
Пильнуй дня суботнього, щоб святити його, як наказав тобі Господь, Бог твій.
13 Six days thou shalt labour, and do all thy work:
Шість день працюй, і роби всю працю свою,
14 But the seventh day is the Sabbath of YHWH thy Elohim: in it thou shalt not do any work, thou, nor thy son, nor thy daughter, nor thy manservant, nor thy maidservant, nor thine ox, nor thine ass, nor any of thy cattle, nor thy stranger that is within thy gates; that thy manservant and thy maidservant may rest as well as thou.
а день сьо́мий — субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій та дочка́ твоя, і раб твій та невільниця твоя, і віл твій, і осел твій, і всяка худоба твоя, і прихо́дько твій, що в брамах твоїх, — щоб відпочив раб твій і невільниця твоя, як і ти.
15 And remember that thou wast a servant in the land of Egypt, and that YHWH thy Elohim brought thee out thence through a mighty hand and by a stretched out arm: therefore YHWH thy Elohim commanded thee to keep the Sabbath day.
І будеш пам'ята́ти, що був ти рабом в єгипетському кра́ї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раме́ном, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день.
16 Honour thy father and thy mother, as YHWH thy Elohim hath commanded thee; that thy days may be prolonged, and that it may go well with thee, in the land which YHWH thy Elohim giveth thee.
Шануй свого ба́тька та матір свою, як наказав був тобі Господь, Бог твій, щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
17 Thou shalt not kill.
Не вбивай!
18 Neither shalt thou commit adultery.
Не чини пере́любу!
19 Neither shalt thou steal.
Не кради́!
20 Neither shalt thou bear false witness against thy neighbour.
Не свідчи́ неправдиво проти ближнього свого!
21 Neither shalt thou desire thy neighbour's wife, neither shalt thou covet thy neighbour's house, his field, or his manservant, or his maidservant, his ox, or his ass, or any thing that is thy neighbour's.
І не бажай жони бли́жнього свого, і не бажай дому ближнього свого, ані поля його, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що є в ближнього твого!
22 These words YHWH spake unto all your assembly in the mount out of the midst of the fire, of the cloud, and of the thick darkness, with a great voice: and he added no more. And he wrote them in two tables of stone, and delivered them unto me.
Слова ці Господь промовляв до всього вашого зібра́ння, на горі з сере́дини огню, хмари та мряки, сильним голосом. І більш не говорив, і написав їх на двох камінних табли́цях, і дав їх мені.
23 And it came to pass, when ye heard the voice out of the midst of the darkness, (for the mountain did burn with fire, ) that ye came near unto me, even all the heads of your tribes, and your elders;
І сталося, коли ви слухали той голос з-посеред те́мряви, а гора горіла огнем, то прийшли до мене всі го́лови ваших племе́н та ваші старші́,
24 And ye said, Behold, YHWH our Elohim hath shewed us his glory and his greatness, and we have heard his voice out of the midst of the fire: we have seen this day that Elohim doth talk with man, and he liveth.
та й сказали: „Тож Господь, Бог наш, показав нам славу Свою та ве́лич Свою, і голос Його чули ми з сере́дини огню. Цього дня ми бачили, що говорить Бог з люди́ною, — і вона жива!
25 Now therefore why should we die? for this great fire will consume us: if we hear the voice of YHWH our Elohim any more, then we shall die.
А тепер на́що маємо вмирати? Бо спалить нас той великий огонь! Якщо ми бу́демо ще далі слухати голосу Господа Бога нашого, то помре́мо.
26 For who is there of all flesh, that hath heard the voice of the living Elohim speaking out of the midst of the fire, as we have, and lived?
Бо чи є таке тіло, щоб чуло, як ми, голос Бога Живого, що промовляє з сере́дини огню, і жило б?
27 Go thou near, and hear all that YHWH our Elohim shall say: and speak thou unto us all that YHWH our Elohim shall speak unto thee; and we will hear it, and do it.
Приступи сам, і слухай усе, що́ скаже Господь, Бог наш, і ти будеш говорити нам усе, що промовля́тиме Господь, Бог наш, до тебе, а ми будемо слухати й виконаємо“.
28 And YHWH heard the voice of your words, when ye spake unto me; and YHWH said unto me, I have heard the voice of the words of this people, which they have spoken unto thee: they have well said all that they have spoken.
І почув Господь голос ваших слів, коли ви промовляли до мене. І сказав до мене Господь: „Чув Я голос цього наро́ду, що промовляли до тебе. Добре все, що вони промовляли.
29 O that there were such an heart in them, that they would fear me, and keep all my commandments always, that it might be well with them, and with their children for ever!
О, коли б їхнє серце було їм на те, щоб боялись Мене й пильнували всіх Моїх заповідей по всі дні, щоб було добре їм та синам їхнім навіки!
30 Go say to them, Get you into your tents again.
Іди, скажи їм: Вертайтесь собі до наметів своїх!
31 But as for thee, stand thou here by me, and I will speak unto thee all the commandments, and the statutes, and the judgments, which thou shalt teach them, that they may do them in the land which I give them to possess it.
А ти стій тут зо Мною, і Я буду промовляти до тебе кожну заповідь, і постано́ви, і зако́ни, що будеш навчати їх, щоб вони виконували їх у кра́ї, що Я даю їм на спа́дщину його“.
32 Ye shall observe to do therefore as YHWH your Elohim hath commanded you: ye shall not turn aside to the right hand or to the left.
І будеш пильнувати виконувати їх, як наказав вам Господь, Бог ваш, — не збочите ні право́руч, ні ліво́руч.
33 Ye shall walk in all the ways which YHWH your Elohim hath commanded you, that ye may live, and that it may be well with you, and that ye may prolong your days in the land which ye shall possess.
Усією тією дорогою, що наказав вам Господь, Бог ваш, будете ходити, щоб жили ви й було вам добре, і щоб довгі були ваші дні в кра́ї, що ви оволодієте ним.
